Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №208 від 06.10.2005p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Ситуація

“Статус ВІЛ-позитивного спонукає мене жити...”

Від СНІДу лікує кохання

- Сьогодні мені хочеться жити і пити життя великими ковтками, відчувати його смак і розрізняти колір, а головне - спілкуватися з тими, хто здатний мене зрозуміти, не залишатися наодинці зі страхом, - упевнено і просто говорив симпатичний молодий чоловік, який годину тому зайняв своє місце в купе поїзда.

Розмова між нами зав’язалась якось невимушено. Олег (ім’я змінене з етичних міркувань, - авт.) розповів про те, що їде відпочивати в один із санаторіїв Криму, де його вже чекає дівчина, з якою вони планують невдовзі одружитись.

Смак “білого шоколаду”

- Ми кохаємо один одного, тому дуже хочемо створити сім’ю і обов’язково мати дитину... - мій співрозмовник замріяно дивиться у вікно, а я ловлю себе на думці, що мені не під силу зрозуміти все те, що я щойно почула. Яке одруження? Це ж трагедія! Ніби вгадуючи мої потаємні думки, він продовжує свою розповідь:

- Не дивуйтеся, я теж спочатку був у великому відчаї. Хоча починалося все так безхмарно і райдужно.

Олег з дитинства був оточений любов’ю і турботою рідних, усе йому давалося легко. Добре вчився в школі, брав участь у танцювальному гуртку, був капітаном баскетбольної команди. Після закінчення школи вступив до Київського політехнічного університету, однак здобути вищу освіту йому не вдалося. Причиною цього стали наркотики. Не допомогла навіть маска зразкового студента, яку постійно одягав. З університету відрахували за крадіжки, які здійснював заради миттєвого задоволення. Раніше дуже боявся уколів, але після того, як відчув неперевершений смак “білого шоколаду”, бажання кайфу перемагало будь-який страх.

Самогубство -

не вихід

- А коли дізнався про результати медичного обстеження, взагалі не хотів жити. Кілька разів намагався піти на той світ. Але, повірте, було так страшно! Пробував різати вени - боляче! Хотів стрибнути з дев’ятого поверху - теж не вистачило хоробрості. Куди тільки не звертався з надією на зцілення: і до лікарів, і до знахарів, але від наркотичної залежності позбавитися не міг, - говорить Олег. - Мені важко було змиритися з тим, що я помру наркоманом. Не раз брався читати Євангеліє, але відкладав святе письмо убік, тому що нічого в ньому не міг зрозуміти. Усе це тривало до тих пір, поки я не дізнався про існування християнського центру в Хмельницькому. Відразу вирішив туди поїхати. І, як тільки переступив поріг цього закладу, побачив незвичайну картину: там були люди різного віку, багаті й бідні, навіть бомжі. Усі вони цікавилися моєю долею, турбувалися про мене. Залишився там соціальним працівником. Щодня проводив зустрічі з підлітками у школах. Розповідав їм про своє життя і дивувався, як це: діти не слухають нарколога, а до мене прислухаються.

Там, у Хмельницькому, він і зустрів свою Оксаночку, без якої зараз уже не уявляє подальшого життя.

- Саме завдяки їй я знайшов у собі сили перебороти страх, який досі не давав мені спокою, - каже хлопець. - Водночас до мене прийшло розуміння того, що кохання стоїть набагато вище за ВІЛ-статус і вік (незважаючи на те, що Оксана старша від мене на 11 років, ми все-таки вирішили одружитися).

...Ми ще довго з ним розмовляли. Олег виявився дуже цікавим співрозмовником. Тому, коли потяг наближався до кінцевої станції, ми прощалися уже як добрі знайомі, а то й друзі. Втім, тоді я не могла навіть подумати, що через кілька років зустріну Олега і його дружину Оксану на семінарі для журналістів, який відбуватиметься в одному з кримських санаторіїв. Подружжя брало участь у обговоренні питання етики та професіоналізму працівників ЗМІ при висвітленні проблеми ВІЛ/СНІДу.

Оксана, коли ми з нею познайомилися, розповіла, що працює кореспондентом однієї з газет у Хмельницькому, крім того, реалізовує власний проект реабілітації ВІЛ-позитивних дітей і молоді у навчальних закладах свого міста.

- Журналістика, робота зі словом - це апеляція до серця людини, - сказала Оксана під час семінару. - Тому так хочеться вірити, що разом ми врятуємо від необачних кроків навіть тих, кого в суспільстві вважають приреченими. Це підніме дух ВІЛ-позитивних і вплине на здорових. А якщо пасивно спостерігати за тим, як поширюється епідемія СНІДу, цей негатив може вихлюпнутися на нас чорним водограєм.

Чистота

у взаєминах - найкращі ліки від СНІДу

А й справді, згідно з прогнозами медиків, у найближчі роки це страшне захворювання досягне свого апогею в Україні. Тому кожному потрібно знати про шляхи поширення ВІЛ та засоби його попередження. Здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах - найкращі засоби запобігання СНІДу. Крім того, необхідно підтримувати тих, кого епідемія вже торкнулася особисто, надавати їм не тільки медичну та матеріальну, а й емоційно-психологічну допомогу. Адже ті, хто живе з ВІЛ, знаходяться зовсім поруч. На цьому наголосила одна з організаторів семінару, журналістка, міжнародний стипендіат Фонду родини Кайзера (США) Наталія Федущак. Вони працюють, навчаються, кохають, народжують дітей. Ми повинні навчитися жити поряд з ними, сприймаючи їх такими, як вони є...

Подумалося: кращого прикладу, ніж Олег і Оксана, годі й шукати. Адже, незважаючи на дамоклів меч смертельної хвороби, яка постійно нависає над ними обома, вони - щасливі!

06.10.2005Наталя ЛЕВЧУН



Рівне-Ракурс №10 від 06.10.2005p. 
На головну сторінку