Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №199 від 04.08.2005p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Повертаючись до надрукованого

Не стало друга...

До уваги редактора газети “Рівне-Ракурс”! Мені дуже боляче читати газету, у якій криється неправда! Мова йде про №30 (198) від 28.07.2005 року, про статтю “Не стало друга” (ст.11), Романа Мельничука.

Мене звати Ірина, і я була й залишаюся близькою подругою загиблого. В той трагічний день ми були разом з Романом (до останнього його подиху)!!! Все відбувалося на моїх очах, і разом з ним я прийшла до болотоподібної Ікви! Нас прийшло троє – Роман, я і його дівчина Тетяна. Там, на місці, ми зустріли його друга Андрія з дівчиною (латвійкою) Євгенією. Неподалік відпочивала знайома компанія молодиків (16-20 років) з Рівного (вони допомагали нам витягувати Романа з води).

В статті зазначено, що Роман пробув у воді 20 хвилин, але це нісенітниця, адже разом з ним купався друг Андрій і був поряд з Романом, коли той пішов на дно, одразу ж втримав його за волосся! Це зайняло 3 хвилини максимум! За мить підпливли люди зі знайомої компанії і допомогли витягнути ще живого Рому! Разом з нами вони надавали першу допомогу, не розгубившись ні на мить і не панікуючи! Щодо того, що Роман був п’яний, то це не зовсім правда (перед тим він випив пляшку пива - десь о 14-й, а трагедія сталася о 17-й годині).

У статті сказано, що лікарі приїхали “миттєво”!!! Ага, через 25 хвилин, після того, як ми намагалися врятувати друга! Довелося не просто дзвонити, але й бігти в центр міста за швидкою!.. Лікарі відмовлялися віднести Рому в карету швидкої, мовляв, а що це дасть? Ми самі відносили, як виявилося пізніше, вже мертвого Рому, у машину і наполягали на реанімації (ми ще не знали, що друг мертвий)! Про це нам повідомили у лікарні!.. А ще дорога до лікарні у старій непристосованій кареті довоєнного часу (хвилин 10)! А в лікарні яке ставлення до тіла покійного… мовчу! Ще дуже багато правди ми можемо розповісти, гіркої правди, але нікому не потрібної!

Не було ніякої Оксани! Як не знає, то нехай не пише!

Ми троє давали свідчення представникам прокуратури і лише 3 протоколи (мій, Тетяни і Андрія)! Можна було поцікавитися!

А Оксана пише, що вона ридала і плакала! Можливо, але ми і його родина шоковані по цей день! І не потрібно різати глибше наші рани!!!!

Але… Романа вже не повернути.

Ми були там з ним, ми і залишаємося з ним! Він назавжди живий у наших серцях!

04.08.2005Ірина



Рівне-Ракурс №10 від 04.08.2005p. 
На головну сторінку