Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №199 від 04.08.2005p.
Передплатні індекси:
23429 (на 1-6 місяців)
08903 (на рік).
Тел. +38(0362) 62-31-31
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Олас - якісне пальне

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Травень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30
Червень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30


#Невигадана історія

Пам'ять про тебе у моєму серці

У своїх молитвах Сашко завжди згадує матір. “Нехай Господь дасть їй благодать хоча б на тому світі. На цьому її життя було жахливе,” – щораз думає він...

Клавдія Іванівна, вийшовши на пенсію, часто бачить у снах своїх колишніх учнів. Вона знову “воює” з ними – своїми бешкетниками. І вкотре каже собі: “Я їх усіх любила. Особливо – “важких”. Ось і сьогодні їй наснився Сашко. Давно його не бачила. Як він живе, де – не знає. А так хотілося б дізнатися. Сашко – її біль...

Дитинство без радості

Мама Сашка - вродлива, статна жінка, працювала перукарем. Жінки намагалися потрапити тільки до неї, тож заробляла непогано. Все було б добре, якби... Один-два рази на місяць вона запивала. Цих днів Сашко боявся понад усе.

Дні й ночі тривало п’яне гульбище. Не приведи Боже, щоб Сашко трапив матері під п’яну руку. Вона била його нещадно за все: за “двійку”, за те, що забруднив одяг, а то й просто ні за що. А потім плакала п’яними слізьми, примовляючи: “Чого ми з тобою такі нещасні?”.

Одного разу, коли у школі був медогляд, і черга підійшла до Сашка, лікар жахнулася: все худорляве тіло хлопчика було в синцях. Присутня була і вчителька.

- Сашко, хто тебе так побив? - злякано запитала Клавдія Іванівна.

- Я сам ударився, - похмуро відповів хлопчик.

Звісно ж, дорослі зрозуміли все…

Клавдія Іванівна побувала вдома у Сашка. Потрапила туди, коли “гуляння” саме було в розпалі. Коли вона прийшла, Сашко сидів на кухні й робив уроки.

- Що ти накоїв, негіднику? – запитала мати в сина, ледь повертаючи язиком.

- Нічого, - відразу заспокоїла вчителька. - Я відвідую всіх своїх учнів, аби познайомитися з умовами їхнього життя. От і до вас зайшла.

- Нема чого сюди ходити, - грубо відповіла жінка...

Якось пізно ввечері, повертаючись додому з педради, Клавдія Іванівна побачила неподалік від школи Сашка. Похнюпившись, він сидів на своєму рюкзачку просто на землі.

- Чому не йдеш додому?

- Не можу. Сьогодні нова вчителька співів поставила мені “двійку”. Мати буде бити.

- Ходімо до мене. Повечеряємо. Познайомлю тебе з моїм сином. У мене й заночуєш. А матері зателефонуємо...

Після вечері вчителька відвела Сашка до дитячої кімнати: “Будеш спати на ліжку, а мій син на дивані. А тепер давай з тобою поговоримо”.

А я її люблю...

- Коли я був зовсім маленьким і ходив до садочку, всі дітки вихвалялись один перед одним: в одного батько – водій, у іншого – лікар, - почав свою розповідь Сашко. - Був навіть батько-льотчик. Прийшовши додому, я запитав у мами про свого батька. Вона відповіла, що татусь загинув у автокатастрофі.

Одного разу, під час занять, вихователька запропонувала дітям розповісти про своїх татусів. Дійшла черга й до мене. “Мій батько був водієм. Він загинув”, - сказав я.

“Не бреши! – вигукнув мій сусід Миколка. - В тебе ніколи не було батька. Моя баба казала, що ти – байстрюк”.

З кулаками накинувся на Миколку. А битись я вмів. Бився тому, що за себе постояти міг тільки я сам. Нас ледь розборонили...

Клавдія Іванівна уважно слухала хлопця.

- Сашко, може підеш вчитися до інтернату? Я тебе влаштую. Тобі там буде добре. Я буду тебе відвідувати.

- Ні, я від матері не піду. Коли вона твереза, жаліє мене, купує цукерки. Без мене вона помре: коли їй буває дуже кепсько, я викликаю “швидку”, лікарі її рятують. А без мене як буде? – запитав він якось зовсім не по-дитячому...

Кроки в доросле життя

Згодом Сашко перейшов у четвертий клас уже до інших учителів. Але Клавдія Іванівна не забула про нього. Дізнавалася, що вчиться він дуже слабо, поведінка також погана, - з одним поб’ється, з іншим – посперечається. Ріс, як затравлене звірятко. Та хіба могло бути по-іншому?.. Вчителі, які знали про його біду, “перетягували” Сашка з класу в клас.

Після дев’ятого класу пішов вчитися до ПТУ на слюсаря. Провчився півтора року, і раптом – біда. Під час суперечки з одногрупником побив хлопця так, що той опинився в лікарні. Батьки потерпілого звернулися до міліції. Так Сашко опинився в колонії...

Несподівана зустріч

Клавдія Іванівна вже була на пенсії, коли одного разу, йдучи центром міста, раптом почула:

- Доброго дня, дорога моя вчителько! я такий радий вас бачити! Ви не впізнаєте мене?

- Чому ж не впізнаю, Сашко! Я тебе ніколи й не забувала. Як я рада, що тебе зустріла! Ну, розповідай про себе. Ти так змужнів, такий гарний. Давай присядемо у скверику.

Сашко, хвилюючись, розповідав про своє життя.

- У колонії ночами, лежачи на нарах, я пригадував, як не раз ви казали нам, малим і нерозумним: “Дітки, ніколи не робіть зла, бо воно повернеться до вас. Не будьте жорстокими. Коли бачите, що хтось знущається чи то з кішки, чи собаки – знайте, що це погана людина. Треба бути милосердними”. Якби я тоді послухався вас… – Сашко замовк.

Клавдія Іванівна бачила, як йому важко пригадувати минуле. Згодом він продовжив:

- Три роки я пробув у колонії. За цей час мати декілька разів була в мене, привозила передачі. А згодом втратила роботу. Під час побачень завжди плакала і примовляла: “Які ж ми з тобою нещасні!”. Я бачив, що вона дуже змінилася: схуднула, змарніла. “Напевно, хворіє”, - думав я. Останній рік, що я був у колонії, вона не приїжджала і на листи не відповідала.

Звільнившись, я поїхав додому, де на мене чекав новий удар долі: виявилося, що минув уже рік, як померла мати. В нашій квартирі жили чужі люди. Вони розповіли, що мати була одинокою, нікому не потрібною... померла. Поховали її невідомо де, і невідомо хто. Куди податися? Ні грошей, ні родичів. Ноги ніби самі, привели мене до храму. Вже закінчилася вечірня служба. Я присів на східці. Вийшов священик, зачинив двері.

- Що ти тут робиш, синку? – звернувся він до мене.

- Нічого не роблю, просто присів – іти немає куди... - якось мимоволі вирвалося.

Зав’язалася розмова. Сам не знаю, як усе вийшло: розповів йому свою сумну історію. Священик уважно слухав.

- Сам не знаю, піду, напевно, на вокзал, – сказав я. - Там пересиджу ніч.

- Не підеш ти на вокзал, ходімо до мене. Переночуєш, а завтра щось придумаємо...

Так у моє життя увійшов отець Сергій. Мабуть, сам Господь вказав мені дорогу до нього. Наступного дня він запропонував:

- Недалеко від міста монахи відбудовують церкву і приміщення монастиря. Якщо ти не проти, я відвезу тебе до них. Попрацюй з ними, а там видно буде.

З того часу моє життя змінилося. Монахи у вільний від роботи час тлумачили мені Слово Боже, і поволі Божа благодать ніби сходила на мене. В цьому ж селі я познайомився з жінкою, яка сама виховувала доньку, – з чоловіком розійшлася давно. Ми покохали одне одного, а згодом одружилися. Зараз у нас троє діточок. Працюю трактористом у фермера. Все, здавалося б, добре. Лише одна думка не дає мені спокою – не було мене поруч із мамою в останні хвилини її життя. Я знайшов її могилу, часто буваю на цвинтарі. Сиджу біля її могили і подумки кажу їй: “Прости мене, матусю. Я тебе люблю і пам’ятаю...”.

04.08.2005Надія БІЛОУС


Переглядів: 9

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 865 від 14.06.2018p.
¤ 
Ковалець, чи Бакалов?

Ковалець, чи Бакалов?

Спортивний департамент футбольної команди Народного клубу «Верес» провів ряд переговорів зі спеціалістами, які розглядались, як кандидатури на посаду головного тренера. Були проведені переговори з екс...

¤ Ракурс здоров'я
Цілюща сила кропиви жалкої та глухої

Цілюща сила кропиви жалкої та глухої

Перед цілющими властивостями кропиви глухої та жалкої знімаємо капелюха

Кажуть, у старовину цілителі, побачивши кропиву, знімали головний убір і кланялися їй — дякували за здатність допомагати за багатьох хвороб. Зустріти цю рослину можна всюди, однак вона більше любить в...

¤ 
12 причин не поспішати викидати сміття

12 причин не поспішати викидати сміття

1. Шкірка від банана – чудово підгодує рослини. Під час пересаджування рослини додайте в горщик подрібнені шкірки – можна попередньо підсушені про запас. Шкірки дуже швидко перегнивають і підгодовують...

¤ 

Чоловік побив двох поліцейських

В ізоляторі тимчасового тримання перебуває 49-річний житель Острога, який сьомого червня завдав тілесні ушкодження двом поліцейським, під час виконання ними службових обов’язків. За цим фактом слідчі ...

¤ 
Олег Червонюк: «На Льонокомбінаті вже шиють джинси»

Олег Червонюк: «На Льонокомбінаті вже шиють джинси»

Шлях від ідеї до її втілення складний і потребує значних зусиль та клопіткої праці. Часто буває так, що перспективні ідеї так і залишаються в головах їх авторів. Однак, на рівненському Льонокомбінаті,...






Найпопулярніші 15 статей:

1. Чи все добре у рівненському «будівельному королівстві»? [862] (470)
2. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (417)
3. Розклад руху приміських та пасажирських потягів [242] (360)
4. Догляньте мене до смерті [278] (321)
5. Розклад руху автобусів [253] (295)
6. Папороть виганяє з дому чоловіків, а цибуля - негативну енергію [201] (275)
7. Моє місто - найкраще [427] (274)
8. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (241)
9. Секс із мусульманином [271] (239)
10. Стогін покотився яром [862] (220)
11. Гірше звіра… [861] (210)
12. Олександр Данильчук: «Проблемні питання в раді треба вирішувати до сесії» [862] (196)
13. Хто цього року отримав звання найспортивнішої сім’ї Рівненщини? [862] (191)
14. У Рівному двадцять шостий раз пройшли традиційні «Музейні гостини» [862] (191)
15. Що варто знати про штамбову малину: [862] (191)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Як збільшити врожай за допомогою дешевих ліків (112)
2. Хіба ми зустрічалися? (109)
3. Цілюща сила кропиви жалкої та глухої (105)
4. Чоловік побив двох поліцейських (105)
5. На Рокитнівщині втопилася школярка (103)
6. Олег Червонюк: «На Льонокомбінаті вже шиють джинси» (102)
7. Вбив через необережність (101)
8. Вкрав парфуми з прилавка кіоску (100)
9. У Костополі автомобіль злетів у кювет (100)
10. Зірки-друзі: знаменитості, (99)
11. Олена Шоптенко народила: опубліковано перше фото після пологів (99)
12. 12 причин не поспішати викидати сміття (99)
13. Ковалець, чи Бакалов? (98)
14. Смерть «Короля рок-н-ролу» (98)
15. Бійка закінчилася тяжкими тілесними ушкодженнями (97)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2015 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс