“Екстрасенси”

- Там ще є чолов’яга, Ілля Семенович, але він, правда, випити трохи любить, та вам не заважатиме. Я бачу, ви теж не аматори...

У перший вечір у кімнаті, де було восьмеро, звісно, відзначали зустріч... У розпал веселощів заходить цей Ілля і каже:

- А що це ви у мене в номері робите?

Це виявився той самий, що жив досі один у сусідній кімнаті. Йому все пояснили, налили, почастували. Чоловік розчулився: - Я, - каже, - теж в армії служив, - і давай рівнянам про життя своє розповідати. Посиділи добре.

Потім, коли Ілля відключився, його у свій номер і віднесли... Назавтра наші після довгого дня знову вирішили відпочити. І знову цей мужик заходить. Та ж історія, але він нічого не пам’ятає:

- Ви хто?

Хлопці ситуацію просікли:

- Ми із бригади екстрасенсів.

- Не може бути!

Тоді один (дубенчанин) підійшов, поводив у нього над головою рукою, “зарядився від космосу” і давай чолов’язі переказувати з його життя те, що той вчора сам розповідав. У Іллі очі на лоба полізли:

- Я к-к-раще піду...

- Зачекай-но, ти в сусідньому номері зупинився, - махаючи руками каже “екстрасенс”. - Бачу, з тобою ще троє хлопців живуть. Начувайся, вони – “гомики” і сьогодні вночі хочуть над тобою поглумитися. Ілля повірив:

- А можна, я у вас залишуся?

- Ні, ми енергією від космосу вночі заряджатися будемо, ти нам заважатимеш.

Повернувся чоловік до себе в номер, де вже спало двоє. Ліг, але очі стулити боїться.

Десь опівночі Дмитро Іванович повертається в номер і бачить Іллю Семеновича, що спить в одязі та черевиках. Дмитро - добра душа - стягнув з нього черевики і починає стягувати штани. Але той прокидається, підскакує і кричить несамовитим голосом. Потім, зі спущеними штанами, кидається до виходу. Дмитро подумав, що в того біла гарячка і схопив Іллю ззаду руками. Той верещить з надривом:

- Рятуйте! Гвалтують!

Насилу вирвався й утік... Вранці чергова запитує:

- Що це ваш сусід посеред ночі прибіг, очі квадратні, виписався і поїхав?