Проїзний без місця

Отож, після екскурсії, коли вже, здається, побачив усе: і Дерибасівських фотографів із чудернацькими тваринами, і Потьомкінську драбину з Рішельє, пішов я на Привоз. Захотілося почути знаменитий привозівський гумор. Людей з китайськими рисами обличчя тут чомусь виявилося більше, ніж в усій Одеській області. Так ось, вирішили ми купити сиру для бутербродів і, як у нас, в Рівному, прийнято, попросили скуштувати товар. На що колоритна чорнобрива продавщиця відповіла:

- Хто ж на Привозі куштує? Купляй, а вдома покладеш у холодильник, помиєш руки, виймеш з холодильника і куштуй, скільки захочеш.

Посміялися ми й, завершивши шопінг, поїхали в дельфінарій. А коли вийшли з нього, на вулиці вже почало сутеніти, пора було вирушати назад до курортного містечка. До вокзалу мені довелося під’їхати тролейбусом. У цих “рогатих міських звірах” на колесах за проїзд, зазвичай, сплачують кондуктору, або купують проїзний.

Тролейбус нісся, як навіжений, на зупинках особливо не затримувався. На одній із зупинок у тролейбус забігла велика компанія (чоловік десять) молодих хлопців. Всі - студенти. Двері зачиняються і водій тисне на газ. Але раптом я помічаю, що до тролейбуса галопом женеться ще один студент. Летить, аж спотикається. Водій його не помітив. Компанія підбадьорює його:

- Антоха, давай швидше…

Той, ударившись з розбігу об закриті задні двері, не довго думаючи, заплигує на східець на задній стінці тролейбуса. У салоні світло, як в операційній, а на вулиці темно і “зовнішнього пасажира” майже не видно. Але гучна компанія, яка знаходилася біля заднього скла, його бачила, і хтось навіть намагався з ним спілкуватися.

Далі “наш паровоз вперед летить…”. І ось, кондуктор-жінка у слизькій камізельці повільно рухається салоном. Спереду мало хто платить за квиток - самі “льготники”, тому вона намагається прослизнути до задніх дверей. Але більшість із молодіжної компанії теж пред’являє студентські проїзні. Доходить вона до задніх сидінь, і тут помічає розбишаку, який завис на “ковбасі”. Вираз обличчя в неї, як в індійських фільмах, враз змінився на дику гримасу. Вона йому показує жестами:

- Злізь, дурню, розіб’єшся!

Той у відповідь показує жестами:

- ОК! Зараз, зрозумів!

Хлопець зависає на одній руці, а другою дістає з кишені та притискає до заднього скла тролейбуса ... проїзний квиток.

Тролейбус, звичайно, зупинили. І після доброї прочуханки водія та благань компанії, “зовнішнього” пасажира все-таки впустили до салону.