Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №1025 від 29.07.2021p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Ракурс незвичайного

Як український козак навчив Австрію пити каву та інші захопливі історії про каву

Як український козак навчив Австрію пити каву та інші захопливі історії про каву

Історія ходи кави по планеті сповнена дивовижних епізодів.

Каву подають в дорогих ресторанах і в демократичних закусочних, п’ють з витончених порцелянових чашок і з зручних одноразових стаканчиків. Мільйони землян починають з неї свій день. Пристрасними кавоманами були Вольтер і Паганіні, Теодор Рузвельт і Софі Лорен. Ні, здавалося б, нічого звичніше, ніж цей підбадьорливий напій, але історія її ходи по планеті сповнена дивовижних епізодів, хвилюючих і забавних.

Насолода для гурмана або кара для обжерливості?

На рубежі XVI-XVII століть кава, з якою незадовго до цього познайомилися в Італії, ледь не була заборонена Ватиканом. Священики називали каву богопротивним зіллям, диявольським варивом. Деякі з них вважали, що любителями цього напою слід було б зацікавитися інквізиції. Але один з радників папи римського Климента VIII переконав його, перш ніж виносити вирок, спробувати каву. І папа визнав її цілком підходящою для християн.

Правда, що саме він при цьому сказав своїм кардиналам, достеменно не відомо. За однією версією, Климент VIII прийшов у захват від смаку і аромату кави. За іншою – вирішив, що настільки гірка рідина не спокусить жодного і, навпаки, навіть може служити засобом виснаження плоті.

Леді і джентльмени: дуель на друкарських верстатах

У Великобританії перша кав’ярня відкрилася в 1652 році, а до 1675-го їх було вже близько трьох тисяч. Затишні заклади, стрімко увійшли в моду, стали місцем відпочинку і клубами за інтересами для освічених лондонців і жителів інших великих міст. Тут обговорювали свіжі плітки, розмовляли про науку і літературу, укладали торгові угоди.

Дамам, яких в кав’ярні не допускали, зовсім не подобалося, що їхні чоловіки пропадають там довгими вечорами. У 1674 році в одній зі столичних друкарень була надрукована «петиція жінок проти кави», яка швидко розійшлася по Лондону. У ній емоційно стверджувалося, що кава перетворює чоловіків на євнухів, «настільки ж безплідних, як і пустеля, де, як кажуть, ростуть ці ягоди». Чоловіки відгукнулися «відповіддю на петицію жінок», де спробували відстояти «нешкідливий і цілющий напій», посланий «всемилостивим Творцем» для бадьорості і веселощів.

Не виключено, що і петиція, і відповідь на неї насправді були творами якогось жартівника або компанії жартівників – можливо навіть, завсідників кав’ярень. Але кумедний діалог переповнив чашу терпіння Його Величності Карла II, який і без того вважав кав’ярні розсадником вільнодумства. У 1675 році вийшла «Прокламація про заборону кав’ярень». Однак заборона діяла трохи більше двох тижнів – під натиском обурених лондонців король поступився, і заклади відкрилися знову.

Нагорода шляхтича Кульчицького

У Відні, столиці Австрії, і в українському місті Львові є пам’ятники Юрію Францу Кульчицькому – православному шляхтичу, Запорізькому козаку, австрійському дипломату і перекладачеві. Людині, яка, як довго вважалося, прищепила вінцям любов до кави. На обох пам’ятниках лихий козак зображений з витонченим кавником. Віденська скульптура знаходиться на вулиці, названій на честь Кульчицького, де колись розташовувалася його легендарна кав’ярня.

У 1683 році Кульчицький врятував Відень, обложений турецькими військами. Він зголосився доставити дружнім монархам послання з проханням про допомогу, коли городяни вже знемагали від голоду і хвороб і австрійська влада була готова здати столицю. Кульчицький досконало володів турецькою, як і кількома іншими мовами. І тому він разом зі своїм слугою зумів пройти через позиції ворога, не викликавши підозр. Лазутчики одягалися в такий одяг, який зазвичай носили турки, і бадьоро горланили турецькі пісні.

Підмога приспіла вчасно. Після вирішальної Віденської битви Кульчицький отримав у нагороду особняк, значну грошову суму, звільнення від податків – і помічені ним серед трофеїв триста мішків кавових зерен. Все це дозволило йому відкрити у Відні кав’ярню «будинок під синьою флягою». Відвідувачів Кульчицький обслуговував сам. Спочатку їх було небагато – і заповзятливий комерсант рекламував свій заклад, в турецьких шатах розгулюючи вулицями з підносом і пригощаючи перехожих кавою, розлитою в глечики. Згодом Кульчицького обрали головою столичного цеху торговців кавою.

Йому приписується авторство рецептів круасанів і знаменитої «кави по-віденськи»: нібито саме він здогадався присмачувати гіркий напій молоком і медом або цукром. Деякі сучасні історики вважають, що першу кав’ярню у Відні відкрив зовсім не Кульчицький, і сумніваються, чи займався він цим промислом взагалі. Але навіть якщо все це і легенда, вона така красива, що відмовитися від неї було б шкода.

З кавовим деревцем через океан

Великий внесок у поширення кави в Новому Світі вніс у 1720-х роках молодий французький моряк, капітан Габріель де Кльє. Захотівши вирощувати кавові дерева у власному маєтку на острові Мартініка, він добув кілька саджанців з паризького Ботанічного саду.

Шлях через Атлантичний океан був важкий. Судно, на якому де Кльє віз у скляному ящику крихітне кавове деревце, спершу мало не стало жертвою корсарів, потім потрапило в бурю. Виснажилися запаси питної води, і майже всю свою щоденну порцію Габріель віддавав рослині. До того ж дорогоцінний вантаж доводилося невсипно охороняти від заздрісника який полював за ним, на що де Клье нарікав в мемуарах.

Однак деревце благополучно дісталося до Мартініки. У 1726 році моряк-садівник зібрав перший урожай. Пізніше він заснував кавові плантації на Ямайці і Кубі, на островах Гаїті, Пуерто-Ріко і Тринідад, тим самим забезпечивши непоганий дохід і собі, і рідній Франції.

Як кава стала національним напоєм США

16 грудня 1773 року в Бостонській гавані кілька десятків білих жителів британської колонії вбралися індіанцями, пробралися на три судна Ост-Індської компанії, і скинули у воду більше трьохсот ящиків з чаєм. Цей інцидент, який увійшов в історію як «Бостонське чаювання», став відповіддю на утиски колоністів імперією.

Ще три роки залишалося до того, як Сполучені Штати Америки остаточно заявлять про свою незалежність від Британії, але Бостонське чаювання стало важливим кроком у розвитку самосвідомості нації що народжується. І чай американцям було пити вже не з руки – не тільки з політичних і економічних причин, а й тому, що цей напій уособлював традиції Британської Америки. Гідною заміною чаю стала кава, на яку і перейшли Колоністи практично поголовно. У 1774 році на першому континентальному Конгресі кава була проголошена національним напоєм Сполучених Штатів.

Порівнянний за масштабами «кавовий бум» США пережили майже через два століття, в 1920-х роках, коли був введений сухий закон. Добропорядні американці замість алкогольних коктейлів пригощали гостей кавою, в той час, як «непорядні» потягували віскі, куплений у бутлегерів.

29.07.2021






Рівне-Ракурс №10 від 29.07.2021p. 
На головну сторінку