Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №291 від 10.05.2007p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Ах, вернісаж!

Будова серця

Будова серця

та інші фотоваріації на тему анатомії свідомості

У галереї “Час” Рівненської організації Національної спілки фотохудожників України відкрито виставку світлин донецького майстра художньої фотографії Сергія ХАРЛАМОВА. Досконале володіння технічними прийомами зйомки, доповнене знанням комп’ютерних графічних програм, дає можливість художнику переносити найфантастичніші образи, що виникли в його творчій уяві, на фотопапір. Побувавши на церемонії відкриття виставки, кореспондент “РР” мала можливість поспілкуватися із глядачами, що поділилися своїми враженнями від побаченого, які й лягли в основу цих нотаток.

На думку багатьох присутніх, сюрреалістичні зображення, зафіксовані на світлинах Сергія, - це не просто експериментування у програмі “PhotoShop”, а спроба переповісти широкому загалу філософські ідеї за допомогою графічних символів. Такими, насамперед, є фотокартини “Абсолютний егоїзм”, “Будова серця”, “Тріумфальна арка”. Є на виставці цілий ряд світлин, у яких за допомогою мінімуму образотворчих засобів - двох-трьох кольорів і чіткої графіки - створені емоційно-напружені образи (“Ангіна”, “Відпусти”, “Барселона”), що дорівнюють поетичним метафорам.

Можливо, не всі роботи тезки знаменитого хокеїста однаково вартісні з естетичної точки зору, декотрі з них відверто дратують своєю “депресивністю” (“Совість”, “Прапороносець”, “Не люби мене…”), інші - викривають власний безлад почуттів автора, що володіли ним у момент творення (“Кокон”), та виставка, на думку багатьох її відвідувачів, має шанс залишитися у пам’яті рівненських глядачів завдяки тим десяти-п’ятнадцяти світлинам, в яких автор підноситься до рівня справжніх художніх узагальнень, що народилися з цікавості до людської душі та власних життєвих спостережень. З цього приводу запитую пана Сергія:

- У ваших роботах ви свідомо і неприховано використовуєте можливості “фотошопа”. Деякі світлини нагадують за композицією сучасну скульптуру - спотворені, викручені фігури - навіщо це?

- Люди, - пояснює фотохудожник, - часто ховають свою сутність за зовнішніми атрибутами. Як художник я намагаюся за допомогою отаких потворних образів привернути увагу глядача до самих себе, зазирнути собі в душу, вивільнити справжні емоції, спровокувати самоаналіз.

- Ви сказали - “як художник”. Тобто, у вашому випадку - це основна складова слова “фотохудожник”?

- Справа в тому, що свого часу я навчався у студії образотворчого мистецтва, потім - у художній школі, згодом отримав диплом художника, закінчивши Донецьке художнє училище. Захоплювався скульптурою - ліпив скульптури, працював із бронзою, обробляв (гравірував) природне каміння.

- Отже, бути художником - це ваша мрія дитинства?

- У дитинстві я мріяв стати пасічником або єгерем. Жити в хатинці серед лісу і спілкуватися лише з бджолами та лісовими звірами… Така собі романтика.

Фотоапарат вперше потрапив мені до рук років у десять. Дуже цікаво було самому знімати, проявляти плівку, “чаклувати” над знімками. Завжди хотілося щось змінити у зображенні, зробити його досконалішим. Тепер для цього існує “фотошоп” - інструмент майже безмежних можливостей. Втім - комп’ютер - це лише набір “чарівних паличок”, а “чарівник” завжди повинен прагнути, щоб його твори були не просто гарними малюночками, а примушували людину думати.

10.05.2007Валентина ЗАХАРОВА



Рівне-Ракурс №10 від 10.05.2007p. 
На головну сторінку