Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №210 від 20.10.2005p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Ходить гарбуз по городу

Овочі з країни гуліверів

Овочі з країни гуліверів

вирощує пенсіонерка з Дубенського району

Зайшовши в погріб цієї жінки, мимоволі дивуєшся, як 60-річна бабуся може самотужки виростити такі велетенські овочі. Адже не кожній людині старшого віку під силу порпатися в землі. Тут допоки за звичайними городніми культурами доглянеш, то “горб” на спині нажити можна. Про різні диковинки взагалі думати не хочеться, - даються взнаки і вік, і хвороби, і втома, яка з роками стає дедалі більш обтяжливою. Ті, хто мають власну ділянку, добре знають, скільки треба часу, аби посадити, доглянути, вибрати та зберегти вирощену продукцію. Тому й розводять, здебільшого, лише найнеобхідніше. Проте, пані Надії, яка за свій вік встигла багато чого пережити, не імпонує роль немічної пенсіонерки, тому охоче працює на городі, та ще й дивує односельців вирощеними овочами-гігантами.

- Сусіди часом говорять, що в моєму віці треба лише за внуками доглядати та правнуків чекати. Та що я можу вдіяти, коли немає терпіння всидіти на місці? Якщо людина буде повільною та малорухливою, то недовго і злягти з недугою. А коли постійно чимось займатися, життя триватиме довше. Оскільки народилася і виросла в селі, то працювала весь свій вік на полі та в городі. Маленькою дівчинкою допомагала мамі сапати буряки в колгоспній ланці. Коли підросла, пішла на залізницю, де клала рейки. Повоєнні роки видалися нелегкими, отож, і працювали жінки на рівних з чоловіками. Потім знову повернулася в колгоспну ланку і, звісно, свої городи обробляла.

Коли ж вийшла на пенсію, повністю зайнялася власним господарством і почала розводити різні культури, яких у нашому селі ні в кого не було. Спочатку вдалося виростити величезний кабачок, який заважив більше дев’яти кілограмів. Ніяких особливих хімікатів для підживлення не використовувала. Можливо, він і більшим виріс би, та його онука вирвала, аби показати дідусеві, якого “велетня” знайшла. Наступним незвичним овочем виявилася пізня капустина, яка на 13 кілограмів потягла. Її навіть шинкувати було шкода, адже такої великої красуні ще не бачили.

Нині бабуся, наче затятий селекціонер, вирощує особливий сорт картоплі, насіння якої син привіз їй аж із Канади. З п’яти великих бульб, схожих за формою на калоші, що посадила чотири роки тому, зараз збирає кілька мішків врожаю. Каже, що копати такі бараболі, з одного боку, легко, бо вони великі і не витрачається час на пошук дрібної. А з іншого – важко: у відро вміщається не більше семи-десяти картоплин, тому часто доводиться носити до мішка. Торік чоловік пані Надії знайшов вихід: аби не морочитися з мішками, він на город заїжджає возом, в який одразу все зібране й зсипають.

Є в цього заморського овочу ще одна помітна перевага - його не їдять колорадські жуки, отож, немає потреби витрачати час та гроші на знищення шкідників. Раніше сусіди запевняли, мовляв, якщо жуки не їдять, то й людям не можна. Однак, спробувавши диво-овоч, і собі просили кілька бульб на розведення.

Перевірила на смак вирощену пані Надією картоплю і кореспондент “РР”. Вона й справді виявилася надзвичайно смачною. До того ж, як розповіла жінка, - готувати з цієї картоплі страву досить економно. Аби зварити пюре на вечерю та сніданок для сім’ї з трьох чоловік, вистачить усього два плоди. А для борщу взагалі береться четверта частина овочу. Важить така картоплина в середньому 600-700 грамів, однак трапляються екземпляри, які й більше кілограма потягнуть.

Продавати вирощену картоплю пенсіонерка не збирається. Запевняє, що не для прибутку взялася за цю справу. Зібрана бульба у відведеному їй у погребі місці ледь помістилася. Там вона лежатиме до весни.

- Як тільки зійде сніг і прогріється земля, картоплю знову висадимо, але вже на більшій ділянці, - розповідає бабуся. -Як дасть Бог здоров’я, то, можливо, візьмуся за вирощення й інших гігантських овочів, от тільки ще не придумала яких.

20.10.2005Аліна БАНУШ



Рівне-Ракурс №10 від 20.10.2005p. 
На головну сторінку