Танець - це відтворення образу у русі

- Олю, скажи, будь ласка, чим тебе захоплюють танці і коли ти вирішила займатися ними?

- Знайомство відбулося ще в ранньому дитинстві. Я із захопленням дивилася різні передачі, де люди вміло рухаються, сама намагалася відтворити щось подібне. Крім того, моя мама цікавиться цим видом мистецтва, тому, ще будучи зовсім дитиною, я відвідувала різні місцеві конкурси. У травні, після того, як я побувала на благодійному марафоні, вирішила не залишатися осторонь, тож попросила маму записати мене в гурток. Минуло дев’ять років, і я досі не шкодую про це. Навпаки, я щаслива, бо без танців тепер не уявляю свого життя.

- Яким видом танців ти займаєшся?

- Бальними. Точніше - латинськими, зокрема ча-ча-ча, самба, румба, джайв, пасадобль. Не зважаючи на історичний імідж розваги для привілейованих, в офіційних змаганнях бальний танець називають спортивним. Часто менш досвідченим танцюристам дозволяється взяти участь у змаганнях на різних кваліфікаційних рівнях.

Крім того, обов’язковим є вміння виконувати стандарт - віденський вальс, повільний вальс, квікстеп, танго.

- У яких конкурсах ви з партнером брали участь і що тобі найбільше запам’яталося?

- У своїй юній кар’єрі нам випало чимало виступів. Їздили до Харкова, Львова, Києва, найчастіше ж змагання проходять в Одесі, Сімферополі, Керчі. У 2004 році виступали на дитячо-юнацькому хореографічному фестивалі. Ми є призерами багатьох конкурсів, володарями дванадцятьох медалей, зокрема дві з них за перші місця, а також удостоєні майже тридцяти дипломів. Здається, ніколи не забуду свій перший, один з найважливіших, конкурс, який проходив у Ковелі. Я вперше поїхала без батьків, страшенно переживала перед виступом, але нам вдалося представити нашу пару якнайкраще.

- Як з’являються пропозиції для участі у конкурсах?

- Тренер отримує заявки. Та щоб випала нагода заповнити цю анкету, потрібно довести своїм колегам, що ти - найкраща, і зможеш гідно представити Рівненський палац дітей та молоді. Ще одним не менш неприємним фактором є те, що за участь у конкурсі потрібно робити грошові внески. Крім того, відповідно до типу змагань, конкурсні дні можуть тривати один чи два тижні. А ще - костюми. Для цього потрібна якісна тканина, прикраси. В середньому на одну таку одежину витрачається до двох тисяч доларів. Кожного року ми змінюємо гардероб. Спонсорів, на жаль, немає, отже всі витрати беруть на себе батьки.

- Чи мрієш ти пов’язати своє майбутнє із хореографією?

- Звичайно, що так. Навіть у перші дні навчання у гуртку я це розуміла. Крім того, переді мною є вдалий приклад успішної танцюристки - це мій перший тренер і наставник Катерина Петрівна Пушкарчук. Кілька років тому вона виїхала до Туреччини, де регулярно організовує свої шоу-програми, на які запрошує колишніх вихованців. Ця людина - професіонал, і мені дуже приємно, що саме вона прищепила мені любов до цього виду мистецтва. Можливо, завдяки Катерині Петрівні, я теж хочу професійно займатися танцями, їздити на міжнародні конкурси за кордон.