Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №200 від 11.08.2005p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Бойові мистецтва українців

Супротивнику треба дивитися в очі

Спас, або те, що рятує в бою і... в житті

З 29 по 31 липня в Запоріжжі проходив ІХ Міжнародний фестиваль козацьких бойових і традиційних мистецтв “Спас на Хортиці”. Цього разу він був присвячений пам’яті загиблого народного депутата Анатолія Єрмака. Перші три дні відбувалися конкурси показових виступів найкращих представників національних бойових мистецтв України, Білорусі, Росії. В останній день, як і було заплановано, відбулися культурно-розважальні заходи з ознайомленням учасників з історико-археологічними пам’ятками української національної культури. В програму входило також джигітування на конях. Побували на цих змаганнях і представники рівненського обласного осередку “Спас”.

Існує декілька версій походження назви бойового мистецтва спас. Дослідник українських звичаїв Олександр Притула вважає, що “спас - це те, що тебе спасає в бою”. За християнським православним світоглядом, бойове мистецтво назване на честь Христа Спаса (Спасителя) і суть його полягає в тому, що людина входить у певний психофізичний стан і перебуває під захистом свого ангела-спасителя. За язичницьким же світоглядом, назване це бойове мистецтво на честь богів-спасів.

Так уже склалося, що, живучи в Україні, про власні бойові мистецтва ми знаємо менше, ніж про східні. А дехто й узагалі нічого про них не чув. Але вони є, і з досить солідною філософською та історичною обгрунтованістю. Деякі дослідники взагалі припускають, що східні народи запозичили бойові мистецтва від аріїв, котрі прийшли з території сучасної України…

У нас, у Рівному є осередок Всеукраїнської федерації козацького бойового мистецтва спас. Ведемо розмову з його головою Віктором ПРАЖМОВСЬКИМ.

- Спас - це не просто бойове мистецтво, а цілий світогляд, мистецтво гартування та виховання в собі особистості. Щоб зрозуміти суть цього бойового мистецтва, необхідно усвідомити те, що війна в давнину не вважалася чимось жахливим, її сприймали, як щось буденне. Пояснювалося це як бажанням помірятися силами із супротивником, так і продемонструвати презирство до смерті.

Звичайно ж, між тогочасними й теперішніми війнами мало спільного. Тодішні воїни сподівалися лише на власні сили та вміння. Тоді існувала етика бою, яка нині відсутня. Визначені правила були обов’язковими для супротивників. Основним засобом ведення бою був рукопаш, у якому, передусім, необхідно було дивитися супротивнику в очі.

- Система бою “спасівця”, - продовжує Віктор Анатолійович, - включала в себе техніку бою з багатьма супротивниками. У козаків, окрім звичайної зброї - пістолів і шаблюк, - були й таємні знаряддя, що допомагали здолати супротивника ціною менших зусиль. Наприклад, у бою козак рухався “колом” (за давніми легендами, коло захищає від темних сил, зла, насилля, агресії).

Козакам були відомі магія, телекінез та гіпноз

Багато переказів про надприродні можливості козаків свідчать про те, що козаки володіли гіпнозом та телекінезом. Напевно, всі знають, що серед запорожців були так звані “характерники”, яких ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. “Характерники” могли відмикати без ключів замки, плавати на човнах по полю, як по морських хвилях, перебиратися через ріки на повстях або очеретяних циновках, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верст навколо себе за допомогою особливих “верцадел” (існують легенди про відділення душі від тіла), влазити у звичайне цебро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верст.

Але що означає спас для сучасної людини? Крім особливої системи життєвих цінностей, це ще й цілий комплекс фізичних вправ: три-чотири рази на тиждень у спортивному залі.

- З кожним наступним тренуванням спас стає стилем життя, стверджує Віктор Пражмовський. - Майже щодня людина робить для себе й у собі нові відкриття.

Кожен народ світу має свої бойові традиції, які виховують у його представників найкращі риси. Завдяки спасу українці ставали не тільки вмілими, досвідченими воїнами, а й людьми з чистими душею та серцем, здатним у будь-яку мить стати на захист свого народу.

11.08.2005Олександр ДЖИГИРЕЙ



Рівне-Ракурс №10 від 11.08.2005p. 
На головну сторінку