“Все, що зараз відбувається - для мене не має жодного значення...”

Засуджений Шухалін у колонії, в камері для довічників, перебуває третій рік. За рішенням Судової колегії в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва за статтями 93 пункт “а”, “б”, “в”, “г”, “е”, “з”; 69; 86 - 1; 142 ч.3, 190, 222, 223, 206 КК України чоловіка було засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. І хоча на його персональному злочинному шляху “не висить убивство”, однак, виявляється, навіть не відібравши ні в кого життя, можна потрапити довічно за грати...

- Олексію, з чого усе почалося?

- Закінчивши технічне училище у Житомирі, не знав, чим зайнятися. Пристойної роботи не було, а будь-де працювати за копійки не було бажання. Тому після служби в армії продовжив військову справу вільнонайманим у Німеччині. Відслуживши строк, там і скоїв перший злочин - викрав машину, після чого жага до легких грошей взяла своє, - втягнувся... На одному з пограбувань мене вперше “взяли” правоохоронні органи. У 1994 році я вийшов із тюрми і поїхав до родичів у Київ. Там я знову таки спокусився на легкі гроші та бандитську романтику...

- Знову викрадали автівки?

- Ні. Спочатку з товаришами грабував квартири. Пригадую, було непросто: помешкання, де проживали заможні люди, знаходилися під сигналізацією, у житло бідних громадян не було сенсу проникати. Тому ми різними способами намагалися прорватися в квартири заможних людей. Переодягалися в одяг техпрацівників, працівників міліції, аби тільки увійти у довіру господарів. Як тільки хтось із мешканців квартири відкривав двері, ми проникали в житло, нерідко бувало, що застосовували до господарів силу і грабували. Ми були жорстокі та безжальні. З кожним наступним пограбуванням входили в азарт. Потім нам підказали більш прибуткову справу - викрадення дорогих автівок. Ми крали переважно джипи та мерседеси, за спеціально розробленою схемою. На нас активно полювали правоохоронці. Врешті нас затримали...

- Як сприйняли вирок “засуджений до довічного позбавлення волі”?

- Чесно кажучи, не очікував такого вироку. Коли було лише клопотання до довічного позбавлення волі, всі, хто з близьких знав мою судову справу, заспокоювали мене: мовляв, ти не переживай - “на тобі ж немає трупів”! Та й справді, я тоді був спокійний. Однак... Прозвучав “вбивчий” вирок. У мене відразу від несподіванки “відмовили” нирки. Гадав у той момент, що доведеться прощатися зі світом білим. А коли мій стан здоров’я покращився,

я випадково прочитав в одній книзі, що нирки “паралізуються” при сильному стресі. Так і вийшло. Зараз мій стан здоров’я нормалізувався.

- Можливо, у вас було тяжке дитинство, що стало поштовхом до вступу у злочинний світ?

- Я народився у доволі благополучній родині. Мій батько - офіцер у відставці, мама - працівник торгівлі. Вони зараз проживають у Житомирській області. Молодша сестра проживає з батьками. Усі мої родичі жодного разу не порушували закону. Додам, що моя родина була відносно незаможною, а я хотів достатку. Прагнув створити власну сім’ю і мати забезпечене та безтурботне життя. Не суперечу, можна було заробляти гроші чесним шляхом, але мені тоді хотілося всього і відразу... Я в житті - максималіст...

- У чому нині полягає сенс життя довічника Олексія Шухаліна?

- Я усвідомив, що все, що зараз відбувається у моєму житті, - не має ніякого значення. Моє майбутнє вже визначене і я його знаю - це вічне життя, адже саме тут, за гратами, я пізнав Ісуса Христа. Мої життєві принципи змінилися...