Рибалка на “танку”

Коли настав ранок, “жигуль” із командою шибайголів вирушив у дорогу. Випала роса й дорога стала слизькою, та й гума на Сашковій машині була лисувата. Їдемо. Аж раптом наш водій Сашко випадково не справився з керуванням і ми підрізаємо здоровенного джипа. А там сидять чотири бритоголові “авторитети”, й усі на нас дивляться широкими очима. Вони, звісно, такого нахабства не чекали й вирішили повчити нас, як треба їздити. Ми від них - вони за нами. Сашко вичавлює зі свого “жигуля” усе, що може, але відстань неухильно скорочується.

Раптом, на якомусь горбку машину підкинуло, замок багажника клацнув і дверцята відчинилися. Хто не знає: у “двійки” багажник знаходиться в салоні (кузов седан). Водій гукає, щоб ми її хутко закрили, у нього ззаду в салоні на такий випадок знаходилася швабра. Один із хлопців, Толік, котрий сидів найближче, намагається це зробити і... в цей же момент джип миттю гальмує і швидко звертає на узбіччя.

Ми, звісно, раді, що не доведеться з джипом розбиратися, тож їдемо далі, дивуючись, що це їх зупинило? Аж тільки потім зметикували. Уявляєте? Їдуть хлопці на джипі, нікого не чіпають. Тут їх підрізає якась занюхана “двійка”, а потім у машини відчиняється багажник і з нього висовується щось кругле й довге… Ну, справжні кіллери.

Потім наша компанія дістала горілку і почала “рибалити” ще в машині, о шостій ранку. Напівдороги “снасті” закінчилися, довелося зупинятися, щоб купити ще. Після прибуття на місце, “риболовля” продовжилася, і через три години Сашко, як найтверезіший, був відряджений за новою порцією “наживки” і закуски. До вечора друзі почали вмовляти Олександра:

- Та годі тобі, давай, випий із нами. Ось ми тобі налили, тільки трішечки. Залишайся!

Той з повною по вінця склянкою у руці лише хитав головою:

- Не буду. Мені ще треба вас усіх розвезти додому, та й пообіцяв я своїм...

Через деякий час друзі його пошкодували:

- Ну, добре, “дуй” додому. Ми залишимося. А завтра самі якось доберемося. Ходімо, проведемо.

Сашко вийшов на галявинку... і обімлів. Його “двійка” стояла на двох колодах. Колес у машини з одного боку не було.

- Зняли! Оце так з’їздив до мами… Що робити? Де колеса брати? Як відмазуватися перед жінками?!.

Друзі теж принишкли й тупцюють навколо бідолахи. Потім Толік крадькома торкнув його за плече:

- То, що, Сашко... завтра вранці що-небудь придумаємо. На ось, ковтни для заспокоєння.

Олександр мовчки випив склянку горілки за три ковтки. І отут Толік повернувся до лісу і закричав:

- Народ, усе! Він випив!

І з кущів викотилися два Сашкові колеса.