Наша весела Рівнерада

Створилося враження, що сесія проводиться, так би мовити, “для галочки”. Голосування щодо черговості питань порядку денного зайняло, щонайменше, четверту частину загального часу, виділеного на сесію. Крім цього, спостерігалося очевидне відволікання уваги від низки важливих питань. Замість розгляду бюджету міста, депутати починали активно обговорювати будівництво пам’ятника Тарасу Бульбі-Боровцю, шукати майно кінотеатру та вирішувати долю військовозобов’язаних, щодо яких Президент уже видав відповідний документ. Це б і “прокотило”, аби сварка між секретарем Рівнеради Юрієм Торгуном і депутатом від УНП Іваном Турком не доходила місцями просто до абсурду. “А ви не коментуйте мене!”, - час від часу вигукував з місця останній.

Мимоволі складається враження, що депутатський корпус Рівнеради всерйоз думає про позачергові вибори міського голови. Навіть обіцянки мера Віктора Чайки достатньо швидко повернутися до роботи, здається, депутатів не заспокоюють. Адже кожному хочеться отримати хоча б шматок тієї влади. Тому не дивно, що кожен подумки приміряє свій з.. під мерське крісло.

То що, готуємося до виборів? А чи нормально це за умови, коли ми маємо мера - Віктора Чайку? Так, хворіє, так, буває відсутнім, та чи не зарано розпочали ділити владу! Резюмуючи останню сесію Рівненської міської ради, варто перефразувати цитату Шекспіра: якщо життя - це гра, а політикани в ній - актори, то для нас, пересічних громадян, обрана роль публіки.