Дивні жінки

Їду я з роботи додому в тролейбусі. Час пік. Стою біля дверей, думаю про щось своє. Цілком занурився в себе, навколо нічого й нікого не помічаю. Під’їжджаємо до зупинки. Раптом дівчина, яка стояла позаду і трохи хиталася на шпильках, чемно мене запитує:

- Чоловіче, ви виходите на цій зупинці?

Я кажу:

- Ні, не виходжу, мені ще дві зупинки...

І боком намагаюся поступитися їй місцем у проході.

На це вона мені відповідає:

- Шкода, гарна зупинка…

Дівчина вийшла, а я поїхав далі і ще довго розмірковував, що ж вона хотіла цим сказати.

Вийшов з тролейбуса, іду додому. І тут підходить до мене ще одна красуня трохи “пом’ятого” вигляду і запитує:

- Хлопче, не підкажеш, який зараз… місяць?

Зовсім спантеличений таким запитанням, я впав на кілька секунд у транс.

“Це ж треба так відпочити!” - із заздрістю подумав я на те. Та так і не зміг вичавити з себе відповідь.

Побачивши мій ступор і, очевидно, зробивши для себе відповідні висновки, дівчина зітхнула, пішла і кинула:

- І ви теж не пам’ятаєте!

Я оглянувся відповісти, що надворі - 9 березня. Тоді махнув рукою і подумав: “Сьогодні жінки справді дивні”.

По дорозі заходжу в кафе. Тільки переступаю поріг, продавщиця - молоденька дівчина - піднімає голову і кричить, дивлячись на мене:

- Ага! Прийшов, попрошайка!

Я знову спантеличено завмер на місці. Кручу головою у різні боки - раптом це не до мене. Але дзузьки - в дверях я один.

Та далі вона ще й додає:

- Що став при вході, заходь, пожереш чого-небудь, два тижні тебе не бачила…

Абзац. Я в паніці. Мені здалося, що всі в кафе дивляться на мене, немов на негра. Зібравши нерви в кулак, починаю вирішувати, що робити - розвернутися і “дати драпака” чи залишитися тут? Тільки-но вирішив спробувати пояснити, що, мовляв, сталася помилка, ви помилилися… Аж раптом чую звідкілясь знизу тихе нявкання.

Опускаю очі - слава тобі Господи! Під ногами сидить здоровенний кіт, нахабно виляє хвостом і дивиться на продавщицю.

- Вам чого? - звернулася вона до мене, коли кіт пішов у підсобку…

- Горілки!

Сказав я. Що мені ще залишалося робити?..