Чому село занепадає?

“Сьогодні влада не розуміє, чим повинно жити село. Таке враження, ніби політики не мають жодного уявлення про діяльність сільськогосподарських підприємств. Напередодні Дня працівників сільського господарства міністр аграрної політики на урочистих зборах заявив, що село було цьогоріч у набагато кращих умовах, бо на базарі піднялися ціни на продукти харчування. Хіба це можливо? Дійсно, ціни на молоко, м’ясо зросли, однак вони не покривають затрат на виробництво,” - стверджує Микола Пилипович.

В тому, що чимало земельних угідь не обробляється, пан Микола вбачає неправильно сформовані економічні умови. “Селянин не може працювати на землі не через те, що у нього немає бажання, а тому, що бракує коштів. Наше підприємство ледь покриває збитковість, і в цьому я не бачу якісь конкрет-

ні недопрацювання. Просто треба змінювати все”.

Пан Зінчук, згадуючи радянські часи, наводить приклад ефективної співпраці держави з сільськогосподарськими підприємствами, на розвиток яких виділялися кошти, вкладалися інвестиції, а процентна ставка банківського кредиту складала не більше 3 відсотків. Наразі - 25. Те, що модель економіки в Україні вимушена, теж є величезною проблемою для села. “Працювати в таких умовах надзвичайно важко. Мені більше імпонує планова модель, коли чітко знаєш, що повинен виконати і за які кошти”, - стверджує пан Микола.

Найприбутковішим він вважає ріпак, проте сіяти його у великій кількості не дозволяють біологічні вимоги. Рентабельною можуть бути і зернові культу-ри, якби раціонально використовувалися земельні угіддя краю та країни загалом.