Реформувати Україну потрібно знизу, а думати – зверху

- Пані Оксано, якими бачите шляхи розвитку місцевого самоврядування на рівні селищних рад?

- Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” надав сільським радам дуже широкі повноваження, проте для їх виконання потрібна належна фінансова основа. Нині коштів, які надходять до сільського бюджету, надзвичайно мало. Наскільки було б легше працювати органам місцевого самоврядування - сільським та селищним радам, коли б бюджет формувався з урахуванням реальних потреб громад, а не по “сухій” формулі, як це робиться насправді.

У 2007 році за рахунок сільського бюджету ми проводили видатки лише по захищених статтях. Усі інші будівельні, ремонтні роботи виконували лише за спонсорські кошти. Так для відновлення роботи дитячого садочка у Вересневому, який закрила санепідемстанція на початку літа, капітально відремонтували покрівлі двох приміщень із застосуванням нових покрівельних матеріалів та влаштуванням сучасної водовідвідної системи, замінили старі вікна на металопластикові, розчистили території, встановили паркан, закупили нові зручні ліжечка, посуд, морозильну камеру тощо. Завершуємо газифікацію ФАПу села Вересневе.

Спонсорів залучили і для влаштування газопроводів по вулиці Чеській та Дубнівській в селі В.Омеляна. Завдяки допомозі у 98 тисяч гривень жителі цих вулиць зустріли зиму із газом у своїх оселях. За благодійні кошти відновили вуличне освітлення села Вересневе, відремонтували водогін і розчистили каналізаційний колектор в селах Вересневе та В.Омеляна. Зробити можна було б набагато більше, якби всі землекористувачі сільської ради вчасно оформляли документи на користування землею і сплачували орендну плату. Ось уже декілька років ОКП “Міжнародний аеропорт Рівне” користується 166 га землі, на якій знаходиться і злітна смуга, але не платить за це. Боргує дане підприємство і з інших видів податків. Сільська рада важелі свого впливу використала, аж до прийняття рішення на сесії про вилучення даної земельної ділянки. Чимало землекористувачів сільської ради теж зволікають з оформленням правовстановлюючих документів.

- Наскільки вдалося вирішити транспортну проблему?

- Час показав, що проблема ця неоднозначна і багатогранна .З однієї сторони проблеми і бажання населення, з іншої - позиція органів влади і перевізників. Для задоволення потреб жителів села найкращим варіантом було продовження маршруту № 47 до В.Омеляни і Дядькович. Однак майже три тижні йшли обговорення, суперечки, зустрічі аж до намагань перекрити трасу Київ-Чоп. Державні органи різних рівнів назвали це порушенням законодавства. Як важко це зрозуміти людям, - бо вони вважають, що закони мають в першу чергу захищати їх інтереси. Вихід знайшли: пустили додатково маршрутки, відкоригували графік руху і ніби проблема зникла. Так ні - перевізники заявили, що вони у збитках і почались систематичні порушення графіків. А з 27 листопада окремі перевізники на 30 відсотків підвищили вартість проїзду, і знову - конфлікт. Можна погодитись з тим, що у зв’язку з подорожчанням пального мають зрости тарифи, але лише після офіційного затвердження. Крім того, має діяти система тарифікації. Адже пасажири будуть невдоволені, коли за 7 і 20 км вони мають платити однаково. Це обурює студентів і тих, хто працює в місті на низькооплачуваних роботах. Як можна дивитись в очі людині, яка половину заробітку змушена витрачати на проїзд? До міста щоденно їде 1000-1200 пасажирів, і коли людина після навчання чи робочого дня змушена чекати понад годину, тоді зрозумілі негарні відгуки цих людей про владу. До того ж, ввечері до села дістатися можна лише пішки, адже остання маршрутка вирушає з Рівного о дев’ятій вечора, і це тільки протягом останнього часу. Раніше вже після двадцятої доїхати додому не було чим.

- Але якісь шляхи вирішення проблеми існують?

- Проблема може бути вирішена лише на обласному рівні, оскільки район відношення до організації роботи транспорту немає. Якби району надали повноваження з організації роботи пасажирського транспорту на підвідомчій території, то це значно б змінило ситуацію у кращу сторону.