Володимир ЯКИМЕЦЬ: “Не плутати благодійність з благодійними внесками”

Справді, за місяць до кінця 2007 року в управління охорони здоров’я Рівненської облдержадміністрації на посаду заступника начальника управління призначили Володимира Якимця (на фото). І це правда, що він - доктор медичних наук. А що незнайомець - неправда. Бо Володимир Миколайович - наш земляк, хірург за фахом, майже десяток років очолював Рівненський обласний госпіталь для інвалідів війни, затим деякий час працював у профспілках, а далі - у Києві - головним лікарем лікарні відновлювального лікування при МВС України. Саме у військовій медичній академії пан Якимець захистив докторську дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук.

Про непросте сьогодення української медицини і зокрема нашої області - розмова в Ракурсі Здоров’я.

- Володимире Миколайовичу, здається, медичні міністри мінялися за роки незалежності чи не найчастіше?

- Уряди мінялися, а з ними й міністри. Звісно, часта зміна керівників шкодить стабільності та стратегічному баченню розвитку медицини . Якщо в державі настане політичний мир, то й в охороні здоров’я стабілізується вертикаль влади - одна з основних проблем управління галуззю на сьогодні. Вважаю, що медицині нашкодив Закон про місцеве самоврядування, де в ст. 42 мовиться, що медичні заклади підпорядковуються місцевим органам самоврядування. І тому так часто на сесіях міських, районних та сільських рад відбувається перерозподіл коштів не на користь лікувальних установ. Така “доцільність” негативно позначається на наданні медичної допомоги людям.

- Також тендери здорово псують життя і керівникам лікарень, і хворим, які невчасно отримують медпрепарати. Коли ці кляті конкурси відмінять нарешті?

- Закон про державну закупівлю вельми ускладнив роботу лікувально-профілактичних закладів. Тендери унеможливлюють оперативне реагування на щоденні злободенні питання забезпечення ліками, медичною апаратурою, харчуванням хворих, оновленням меблів - ціни ж бо конкурсів не чекають. Та й хвороби виникають незалежно від дії закону про держзакупівлю. Крім того, ставиться під сумнів принцип безплатності в медицині. Про це всі знають. Такий закон прийняла Верховна Рада, і вона ж його скасує. Сподіваюся, скоро.

- Ага, щодо безплатної медицини. Невже Ви в це вірите? І ще, як мовиться, про наболіле: як Ви ставитеся до вимагання з пацієнтів благодійних коштів, які треба сплачувати в реєстратурі лікарні чи то поліклініки?

- Ми таки прийдемо до чесного способу життя як норми поведінки. Почати ж треба з системи, бо якого керівника не постав, система його рано чи пізно зламає. Тому треба міняти форму і принципи організації роботи в охороні здоров’я. Загалом є три основні форми, чи то пак принципи керівництва галуззю. Перша - радянська медицина Семашка, яку можна адаптувати до сучасних умов. Друга форма, популярна в багатьох країнах, базується на засадах страхової медицини. Інша система , система Беверіджа, за якою діють у Скандинавських країнах, також в Іспанії, Греції та ін., у якій поєднано два перших приципи існування охорони здоров’я. Мені вона найбільше до вподоби.

Щодо вимагання благодійних внесків, то я категорично проти цього явища. Це злочинна підміна понять. І тим керівникам, які плутають доброчинність з примусово-добровільними внесками - не місце в медицині.

- Яка система в Білорусі, що їм так заздрять зарічнянці та жителі Дубровицького району?

- Білоруси реформували систему Семашка. У Росії також поєднано бюджетну й страхову медицину. Утім, я переконаний, що питання не в назві, а в розмірі фінасування, що виділяється на охорону здоров’я.