»Народне радіо» - найкращі ліки від старості,

Навіть у власне свято - День працівників радіо, телебачення та зв'язку - ніхто й не думає відпочивати. Кожен настільки вправно займається своєю справою, що слухачі і на хвильку не можуть відірватися від радіоприймачів. Плину хороших думок та цікавих ідей сприяє, мабуть, значна висота, адже студія «Народного» розташована аж на десятому поверсі. Ось тут і відбувається найцікавіше. А розповісти про внутрішнє життя студії та її працівників погодилася тендітна та вродлива Наталка СОЛОМЧУК. Голос справжнього старожила улюбленого радіо просто неможливо не впізнати. Адже саме він, у поєднанні із запальною музикою, нагадує слухачам про наближення обіду, а під вечір - закінчення робочого дня. Під час прямого ефіру розважальної «Обідньої перерви», незмінною ведучою якої є Наталка, і пощастило поспілкуватися з нею кореспонденту «РР».

- Зізнайтеся своїм слухачам, як ви потрапили на «Народне радіо» і чому обрали саме його?

- Швидше за все, це був випадок. До того, як прийти працювати на «Народному», я вже мала певний досвід роботи на радіо. Не скажу, що він був значним, але вже тоді знала, що хочу працювати саме у цій сфері. Якось почула, що потрібні радіо-діджеї на тодішній «Довірі», і вирішила спробувати. Набравши номер студії, потрапила на дуже хорошу людину (нашого директора), який запросив на зустріч, а потім виховав з мене справжнього ведучого. До першого ефіру готувалася дуже старанно і вивчила напам'ять увесь текст разом із комами та крапками. Пам'ятаю, як мене трусило перед мікрофоном, але враження отримала незабутні. А якось спробувала поговорити в мікрофон перед натовпом, після цього довго коліна тремтіли…

- На перший погляд, прямий ефір - явище досить спонтанне. Це справді так, чи ви до нього все ж готуєтеся?

- Дуже погано, коли все йде на «автоматі», бо тоді слухач не відчуває емоцій. Кажуть, що незважаючи на те, який у тебе настрій, із слухачами завжди маєш бути веселим та життєрадісним. І навіть якщо вранці з твоєї кишені витягнули останні сто гривень, в ефірі повинен розказувати про «сьогоднішній чудовий день». У мене ж так не виходить. Тож часом придумую все заздалегідь вдома, перед сном, навіть їдучи у транспорті… Але сідаючи перед мікрофоном, переважно забуваю придумане й імпровізую. У цьому допомагають і працівники радіо, і слухачі, які телефонують. Особливо весело, коли доводиться спілкуватися в ефірі з колегами з інших радіостанцій. Наприклад, якось зателефонували київські радіоведучі і вирішили мене розіграти. А оскільки я людина довірлива, то, звичайно, попалася на їхній гачок.

- І часто ваші колеги одне над одним жартують?

- Я працюю в колективі, який назвати звичайним дуже важко. Не кривлячи душею, скажу, що ми ніби одна велика родина. Донедавна на «Народному» працювало не так багато жінок, тому деякі особисті питання досить різнопланового характеру завжди вирішувала із «сильною половиною». Так повелося, що коли комусь погано на душі або виникли певні проблеми, то сідаємо, збираємо наші сили до купи і разом усе вирішуємо. Тому в нашому колективі завжди мир та злагода.