Чотири зламаних ребра та заспиртованих пінгвінів

Але є ще одна річ, завдяки якій Павло Тарасович потрапив до списку непересічних рівнян. Доля подарувала йому можливість... побувати в Антарктиді. Протягом 12 (!) місяців рівненський ветеринар в числі команди з 12-ти науковців вивчав загадкову та незвичну природу шостого континенту. Про свої враження та пригоди Павло Тарасович розповідає на шпальтах нашої газети.

“Варто почати з того, що це було нелегким випробуванням, - розповідає з посмішкою пан Павло. - Крім фізичної підготовки, треба бути витривалим психологічно. Саме тому люди, які подавали заявки на поїздку, проходили кількамісячний тренінг у Києві в Українському антарктичному центрі, що при Міністерстві освіти та науки.

Не всім пощастило все ж таки поїхати до Антарктиди. Коли ж я отримав звістку про те, що потрапив до списку тих щасливчиків... Скажу банально, але чесно: слів не було, лише височенний рівень адреналіну в крові через очікування невідомого...

Перші випробування випали на нашому шляху під час океанської подорожі через протоку Дрейка до льодового материка на науково-дослідницькому судні “Горизонт”. Чи не вперше в житті я зрозумів, наскільки вода - страшна стихія! Океан зустрів нас, м’яко кажучи, не дуже привітно... Та, на щастя, ми благополучно дісталися призначеного місця.

Облаштувалися на українській станції імені Вернадського. Звісно, про комфорт говорити не варто - це ж Антарктида... (посміхається - авт.) Найнижча температура сягала позначки

-40оС. 333 дні на рік іде сніг, надзвичайно сильні пориви вітру - це повністю унеможливлює проживання в Антарктиді. До того ж, через полярність там надзвичайна висока небезпека “згоріти” від ультрафіолетових променів (Павло Михайлович під час одного з лижних походів по антарктичних льодових горах роздягнувся до пояса. Через буквально кількахвилинне перебування незахищеної шкіри на сонці науковець отримав значні опіки. - авт.). Небезпека чатувала всюди. Одного разу, під час проведення досліджень на небезпечних ділянках, навіть зламав чотири ребра!

- Які обов’язки мали як член наукової команди?

- На мені лежали обов’язки: комунікаційний менеджер зв’язку, заступник лікаря, начальник поштового відділення. Крім того, я вивчав тамтешню фауну. Привіз із собою навіть кілька заспиртованих пінгвінчиків... Вони там загинули від переохолодження.

- Цікаво, а як дружина сприйняла повідомлення про те, що Вас не буде такий тривалий період?

- Спокійно. Вона повністю поділяє мої захоплення, прекрасно розуміє, що ця подорож - те, чого я прагнув усе своє свідоме життя.

- А як Вам взагалі жилося протягом 12-ти місяців поза цивілізацією?

- Знаєте, саме в таких місцях відчуваєш, наскільки ти любиш свою сім’ю, рідну країну. Перші дні така навколишня тиша і самотність справді пригнічували... Але з часом звикаєш і навіть починаєш бачити в цьому якусь незвичну, але заманливу красу... Саме там, за тисячі кілометрів від цивілізації, починаєш цінувати те, що набув протягом життя...