Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №351 від 03.07.2008p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Жах!

Рабині за власним бажанням:

Рабині за власним бажанням:

вони самі захотіли у сексуальну кабалу

Двоє рівнян і не збиралися приховувати, що дівчатам, яким вони пропонували їхати до Італії, доведеться займатися проституцією. Щоправда, одразу ж уточнювали, що не деінде, а у респектабельному готелі. За це дівчата щомісяця будуть отримувати до тисячі доларів США.

За легкими грошима

Вродлива струнка Тетяна відразу привернула увагу Олега. Збагнувши, що на такій кралі можна непогано заробити, чоловік, не вагаючись, запропонував дівчині поїхати до Італії. Зізнався, що займатися доведеться проституцією в одному з престижних нічних клубів. От тільки, щоб потрапити туди, потрібно було знайти ще одну жінку. Незабаром Тетяна познайомила чоловіка з Галиною, яка також погодилась їхати за кордон. За “працевлаштування” Олег захотів отримати з кожної дівчини по тисячі доларів.

Ще один сутенер

До виготовлення документів Олег залучив Валерія, який погодився оформити закордонні паспорти та відкрити візи до сонячної Італії. Звісно, не за спасибі. Однак реалізувати заплановане не вдалося: кандидатури на відкриття віз ретельно перевіряло та відбирало консульство.

Тоді відправили дівчат через Угорщину. Було помітно, що чоловік нервував, інколи починав погрожувати і весь час нагадував, що ті, одразу як зароблять, мусять негайно з ним розрахуватися.

У далеку дорогу - за розчаруванням

Дівчат супроводжував угорець Йозеф, тому митний кордон у Чопі перетнули без жодних проблем. Саме він мав доправити рівнянок до своєї сестри в Будапешт, а та - допомогти їм із візами. Проте через два дні сестра Йозефа Магдалена повідомила: “Збирайтеся, віз я не дістала, дуже дорого, поїдете до Італії нелегально”, - і додала: “Запам’ятайте, там ви будете працювати повіями на дорозі. Вас продали…”

У рабстві

Вже там, у далекій країні, Тетяна записувала свої враження у зошит. “…Магдалена відправила нас на таксі у невідомому напрямку. Через декілька годин блукань нас зустрів гід та дві жінки з Югославії. Згодом приєдналися ще десятеро негрів. У такому складі ми йшли цілу ніч… Було темно і холодно, адже календар перегорнула осінь. Коли ми увійшли в чергову лісопосадку, тишу розірвав звук мотору. І тут супроводжуючий закричав: “Поліція! Поліція!”.

Дівчина зізнається, що неабияк зраділа і тікати з усіма відмовилася. Тоді перекладач вдарив її в обличчя та штовхнув у яму. Падаючи, Тетяна сильно забилася та втратила свідомість…

Жах попереду

Із записів у щоденнику: “…Опритомніла біля озера. Дивлюся, а негри щось копають і гребуть руками землю. Я й питаю: “Гей, а де всі?” А вони, як побачили, що я ожила, почали розбігатись і кричати: “Жива? Вона жива”. З великими зусиллями мені вдалося піднятися, і ми вирушили далі. Через деякий час дійшли до Словенії. Нас розмістили на обійсті якогось села у крихітній кімнатці, де було, крім нас, ще десятеро людей. Ми були у шоковому стані, оскільки навіть уявити не могли, що на нас чекало завтра”.

Раз, два, три - продано…

За два дні рівнянки опинилися в одній із квартир в італійському містечку Марчера. Оглянувши дівчат, двоє незнайомців спершу забрали із собою Галину, наступного дня - Тетяну. Її продали угорцю Владіміро, який, познущавшись над дівчиною, продав італійцю на ім’я Дайан. Останній примушував Тетяну та двох інших дівчат щодня виходити на дорогу. Проте наша землячка занедужала: постійна висока температура та нежить не давали їй можливості виконувати “завдання” роботодавця. За таку поведінку її знову й знову продавали.

Із записів у щоденнику: “…На другий день, коли мене повернули до Владіміро, він мені пригрозив: якщо робитиму спроби втекти, з моєю родиною станеться біда. Я злякалася за маленьку донечку й маму, які залишилися у Рівному. Потім він вивіз мене до моря й пообіцяв втопити за непокору.

Після такого психологічного терору “господар” продав мене Альяно в Лідо ді Данте, який примусив зателефонувати додому і запевнити рідних, що у мене все гаразд і я працюю на мандариновій плантації. Альяно увесь час давав мені якісь пігулки, після яких я ставала як робот. Згодом він повернув мене Владіміро. Тоді-то я і дізналася, що таке пекло. Цей нелюд зґвалтував мене, весь час бив по голові, на голому тілі гасив цигарки, заклеював рот і знущався. За деякий час він продав мене за дві тисячі доларів чоловікові на ім’я Златко, додавши: “Додому ти більше ніколи не повернешся!”.

Світ не без добрих людей

Златко поблажливіше ставився до Тетяни, аніж його попередники. Дівчину він відвіз до Червії і розмістив у готелі. Потім зателефонував їй і повідомив, що купив квитки до Іспанії. І тут у Тетяни “здали” нерви. Вона зібрала свої нехитрі пожитки й побігла до поліції. Карабінери під охороною помістили її до шпиталю. Медики, оглянувши постраждалу, винесли невтішний вердикт: на тілі немає “живого” місця: суцільні синці, п’ять опіків та два шрами, сильний струс мозку і нервовий шок. Далі був готель, знову ж таки під охороною, а потім рівнянкою опікувалася місцева соціальна служба. Увесь цей час дівчина свідчила поліціянтам, яких неабияк зацікавила її історія.

Із записів у щоденнику: “…На підставі моїх доказів була викрита та засуджена група сутенерів і торговців людьми в Італії. Вони порадили, коли я повернуся на Батьківщину, піти в редакцію газети і розповісти, що зі мною було, щоб інші не вірили работоргівцям і не робили таких помилок…”

Торговцям людьми - по заслузі

- З грудня 1999 року до грудня 2003 року трійка зловмисників з корисливих мотивів, а саме - продаж людей, пов’язаний із незаконним переміщенням за їх згодою через державний кордон України для подальшої сексуальної експлуатації мешканцями Італії, міста Будапешт Республіки Угорщина, Республіки Чехії, підшукали одинадцять дівчат з Рівненщини, яких схилили до виїзду за межі України під приводом працевлаштування, - розповідає начальник відділу зв’язків із громадськістю УМВСУ в Рівненській області Тамара ЛИСЕНКО. - Отримавши згоду потерпілих, вони для введення останніх у боргову кабалу за власні кошти оформляли документи для виїзду за кордон, при цьому примушували жінок до написання фіктивних боргових розписок. Після перевезення “жертв” за межі України зловмисники отримували платню від осіб, які в подальшому займалися їх сексуальною експлуатацією. Зароблені злочинним шляхом кошти работорговці використовували на власні потреби, а також для організації та підготовки інших злочинів... До того судного дня, коли одна із обдурених дівчат наважилася прийти зі своєю бідою до міліції.

Усій трійці правоохоронці висунули обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.149, ч.2 ст.209, ч.2 ст.189 КК України, та направили матеріали в прокуратуру Рівненської області.

Коментарі

Голова правління Центру “Чайка” Лариса ГУНЬКО: “До таких кроків жінок найчастіше підштовхує життєва криза. Більшість з тих, хто повернувся “звідти” говорять, що у них просто не було іншого виходу: хотілося краще жити, поставити дітей на ноги, впорядкувати власне життя. Їхня помилка у тому, що вони дійсно вірили, що зможуть назбирати капітал і повернутися. Навіть таким шляхом, як проституція, про що деякі здогадувалися, коли туди їхали.

У будь-якому випадку, зараз цим жінкам потрібна психологічна корекція та розробка особистої програми допомоги”.

Лікар-сексопатолог Центру планування сім’ї Пологового будинку №2 Валентин ГАЛИЦЬКИЙ: “Будь-яка ситуація, пов’язана із нелегальним вивезенням людини за кордон та примусовим наданням сексуальних послуг - це насильство. Кожне насильство викликає стрес. І все те, що робиться силоміць, вже не сприймається адекватно людиною, її організмом та суттю. Весь час, поки жінку змушують до сексуальних втіх, у неї тривають психологічні стреси, які призводять до суттєвих змін в організмі. Та головне, що все це впливає на психіку людини і калічить її.

Коли людина певний час знаходиться у сексуальному рабстві, то вона вже не може повноцінно оцінювати негатив і позитив, не вірить у те, що з’явиться людина, яка зможе її покохати і ставитиметься до неї щиро.

Таким жінкам потрібна повна реабілітація, тобто лікувальний курс з психологом та сексопатологом”.

03.07.2008Любов РОМАНЮК



Рівне-Ракурс №10 від 03.07.2008p. 
На головну сторінку