Не алергійний дерматит, а короста

Короста - хвороба древня, відома ще 4000 років тому, однак живуча й донині. Попри древній вік, це захворювання продовжує атакувати людину. На жаль, точної статистики щодо корости немає, оскільки хворі не квапляться до лікарні, а намагаються вилікуватися самі. Утім, навіть якщо пацієнт звертається до лікаря, - не завжди в його картці записується саме цей діагноз (частіше - алергійний дерматит). А все тому, що за інструкцією медустанова зобов’язана провести протиепідемічні заходи, якщо виявлений хворий коростою. Оскільки цьому захворюванню сприяє таке соціальне явище як міграція населення, то годі й сподіватися, що в найближчому майбутньому короста зникне. Про те, як у наш час уникнути ще й цієї капості, ми попросили розповісти Ірину БУТЕНКО - лікаря-ентомолога Рівненської міської санепідемстанції (на фото):

- Короста - це заразне паразитарне захворювання, яке викликає внутрішній паразит - коростяний кліщ. Джерелом зараження є хвора на коросту людина. Останнім часом короста спостерігається не лише серед соціально неблагополучних верств населення, а й серед заможних людей, що ретельно дотримуються особистої гігієни. На жаль, напевно, саме цей чинник є причиною того, що лікарі припускаються помилок у діагностуванні корости у забезпечених людей. Справді небідних пацієнтів найчастіше лікують не від корости, а від алергійного дерматиту. Основний же шлях поширення хвороби - сімейно-побутовий, коли відбувається безпосередній контакт із хворою людиною, як-от: сон в одному ліжку, статевий контакт та власне побутовий - домашнє начиння та інші речі, якими користується хворий. Утім, є випадки зараження коростою у лазнях, душових кабінах, готелях, потягах, на пляжах.

- То нині якраз “коростяний” сезон?..

- Захворювання можливе у всі пори року, але найчастіше - взимку. Назву чинники, які сприяють поширенню корости: утримання дітей у колективах, міграція населення (туризм, сезонна робота, відрядження), нехтування правилами особистої гігієни плюс несвоєчасне звернення за медичною допомогою, поєднане із самолікуванням. До цього додаються вже згадані діагностичні помилки лікарів та відсутність огляду й лікування контактних осіб. Тому варто нагадати про основні клінічні симптоми, а це: свербіж, що посилюється увечері, характерні коростяні ходи на шкірі, поява папул, які супроводжуються неминучим розчухуванням. З’являються кров’яні кірочки, які часто розміщені полярно або ж ланцюжком. Також можуть бути висипання, властиві саме корості. Найхарактернішим елементом висипань вважаются коростяні ходи. Це білуваті чи бурого кольору лінії, які дещо підвищуються над рівнем шкіри. Ці лінії зазвичай прямі або ж звивисті, завдовжки з десять сантиметрів. А на передньому кінці ходу можна побачити везикулу, де перебуває самка кліща, яка часом просвічується через роговий шар у вигляді темної крапки.

- І де, у яких місцях на тілі зазвичай знаходяться ці “везикули з крапками”?

- Характерні місця локалізації коростяних висипань - кисті (міжпальцеві складки, бокові поверхні пальців), ділянки променево-зап’ястних суглобів, передні поверхні пахвових ямок, живіт, стегна, ділянки попереку, сідниці, молочні залози у жінок та статеві органи у чоловіків. Щодо дерматитів, то вони, як правило, є ускладеннями перебігу корости, іноді з явищами екзематизації. Понад те, можуть розвиватися ускладнення і з боку внутрішніх органів та крові. Діагностуючи коросту, бажано підтвердити клінічний діагноз даними лабораторного дослідження - виявлення самки кліща, яєць, личинок тощо. Хворим же, які вилікувалися від корости, слід знаходитися під наглядом лікаря упродовж двох місяців.

Щороку в світі реєструється близько 300 млн. випадків корости. Ріст захворювання фіксується у всіх регіонах світу. У Рівному помічено збільшення захворюваності на коросту у 2,5 рази від показника по Україні.