Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №217 від 08.12.2005p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Рівняни в армії

Анатолій, першим ділом, зателефонував</p><p>
і заспокоїв маму

День тривоги

пережила Валентина Перловська, син якої служить у військовій частині, де нещодавно стався трагічний випадок

Того дня наша колега по роботі Оля Перловська прийшла на роботу, мов у воду опущена. З'ясувалося, що напередодні їхня родина пережила справжній жах. У військовій частині, в якій сталася трагедія під час танкових стрільб у навчальному центрі «Десна», служить її рідний брат Анатолій.

Нагадаємо, що відбувалося все під час навчань із стрільб у нічний час, коли один з шести танків на полігоні розвернув башту на 180 градусів і вистрелив не в ціль, а в будівлю навчального класу. На той момент там знаходилися молодший сержант Сергій Ковпак і рядові Анатолій Надточий та Олександр Бурдін. Перші двоє загинули, а третій з переломами потрапив у військовий госпіталь. За офіційною версією, причиною того, що танк на навчаннях вистрелив у протилежний бік, стала втрата орієнтації на місцевості екіпажу бойової машини.

- На душі наче коти шкребли, - поділилася пережитим дівчина. - Адже в голову настирливо лізли найстрахітливіші думки. А раптом на місці загиблих опинився Толік?.. Адже по телебаченню не повідомили прізвища потерпілих солдатів. Як не намагалася навіяти собі віру на краще, серце однаково болісно стискала неймовірна тривога.

Однак, за словами Олі, ще більше душевних мук додавав психологічний стан матері.

- Здавалося, що мама просто на очах марніє, - розповідає дівчина. - Вона то зривалася невгамовним плачем, то сиділа мовчки, не в силі вимовити жодного слова. Мені видалося, що вона за час невідання про долю Толіка навіть трішки посивіла, а на обличчі досі залишився помітний слід перенесеного нервового напруження.

У квартирі «розвиднілося» лише після телефонного дзвінка Анатолія Перловського додому. Воїн поспішив заспокоїти рідних, мовляв, не хвилюйтеся, все гаразд, живий і здоровий. На щастя! Адже трагедія спіткала хлопців, котрі служили в його роті, щоправда, в іншому взводі. Дякувати Богові, нещастя обминуло й інші рівненські сім'ї, адже, за словами Анатолія, разом з ним служить чимало вихідців з Рівненської області.

Звісно, те, що сталося, вже не змінити. Не відверне наслідків трагедії розслідування та визначення винних у надзвичайній ситуації. Та так хочеться, щоб надалі нам не доводилося шукати крайніх, а зробити правильний урок, щоб звести до мінімуму калічення та загибелі військовослужбовців. Бодай для того, щоб уберегти від душевних переживань наших матерів.

08.12.2005Олександр ДЖИГИРЕЙ



Рівне-Ракурс №10 від 08.12.2005p. 
На головну сторінку