Робити добро треба не задумуючись

“Найпростіший добрий вчинок - усмішка. Робити добро треба не задумуючись. Бо коли довго думаєш про якийсь вчинок, обмірковуєш усі “за” і “проти”, то це буде вже певний розрахунок, вигода для себе. А добро повинно бути спрямоване на інших. Добро - це віра у щастя. Адже, напевно, немає на Землі жодної людини, яка б не мріяла про щастя. Коли людина не мріє, вона втрачає віру. І найстрашніше відбувається тоді, коли втрачається віра у свою землю, у свій народ”, - такими своїми думками поділилася зі мною Ольга ШЛИХТЮК – десятикласниця з Рівного, яка цього року отримуватиме стипендію імені Тараса Шевченка. Спілкування з нею принесло мені величезне задоволення і гордість за таланти рідного краю. Думаю, вам так само буде цікаво дізнатися про світ і перемоги юної й обдарованої дівчинки.

- Олю, розкажи, будь ласка, коли ти відкрила в собі талант до літератури та мови?

- В принципі, це не я його розкрила, а мій вчитель з української мови та літератури Назарук Ніна В’ячеславівна. Вона ж і запропонувала піти на шкільну олімпіаду, в якій я здобула перше місце, а згодом одержала друге місце на міській. І це насамперед була перемога моєї вчительки.

- Коли відбулася олімпіада, на якій ти отримала стипендію імені Тараса Шевченка?

- Це був IV етап Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури, який проходив у місті Івано-Франківськ наприкінці березня.

- Коли вам були оголошені результати?

- Результати були оголошені на наступний день після олімпіади. І, що найцікавіше, про присвоєння “нагороди” я дізналася лише п’ятого серпня, коли вийшло Розпорядження Президента “Про призначення стипендій імені Тараса Шевченка учням загальноосвітніх навчальних закладів”, яке прийшло на школу. Я ще досі не можу повірити в цей успіх.

- В яких ще конкурсах ти брала участь?

- Я завжди беру участь у шкільних олімпіадах, зокрема, це був конкурс “Антисуржик”, в якому я зайняла третє місце, також був VII Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, в ньому я отримала друге місце.

- Тобі вже 16 років, час подумати про майбутнє. До якого ВНЗ плануєш вступати?

- Я ще остаточно не вирішила, маю на думці два університети, це – ЛНУ імені Івана Франка у Львові, або НУВГП у Рівному, але, як це не парадоксально, хочу вступати на факультет з математичним нахилом, бо люблю рух, ненавиджу сидіти на місці, тому шукаю для себе “рухливу освіту”.

- Я так розумію, ти всебічно розвинена особистість, а чим любиш займатися у вільний від навчання час, можливо, маєш якесь хобі?

- Дуже люблю займатися спортом, вивчаю англійську мову, моїм захопленням є гра на скрипці та сучасна музика. Завжди намагаюся бути оптимісткою, вірю у свої можливості, вірю в себе, моїм хобі є пізнання всього нового.

- Які книжки ти любиш читати, що читала з сучасних українських письменників?

- Я дуже люблю читати, зокрема це книги зі шкільної програми, але найбільше мені імпонують твори з реальним сюжетом, історією та подіями. Останнє, що я читала, це книгу Юрія Андруховича – просто перехоплює подих.

- Як плануєш витратити гроші зі стипендії?

- Безперечно, я буду відкладати гроші на навчання.

- Чим ще цікавим займаєтеся в школі?

- У нашій школі працює Європейський клуб “ЄвроКалинонька”, де влаштовуємо між собою дебатні турніри, їздили до Польщі на “Парад Шумена”, вчимося гарно говорити, тобто, ораторському мистецтву, просто розвиваємося. Така підготовка надає впевненості в собі, при різноманітних виступах зникає будь-яке хвилювання.

- Як ти можеш кількома словами розповісти про себе?

- Я дуже хочу вірити у свої можливості. Переконана, що добре закінчу навчання в школі. Вірю, що здобуду гарну професію. Знаю, що життя повинно бути прихильним до тих, які вміють бажати кращого. Хочу, щоб у мене були надійні друзі. Хочу не розминутися з добром... Таким і є моє сприйняття світу.

За словами Олі, розумних дітей є дуже багато, але потрібно віднайти ті таланти, розвинути в них бажання до навчання – нові часи потребують нових героїв.