Самоврядування – це важка праця, вважає Юрій Собчук

- Я сам - професійний військовий, і коли десять років тому покійний Віктор Чайка запросив мене на роботу в міськвиконком, я й не думав, що місцеве самоврядування - настільки складна, багатопрофільна галузь. Пам’ятаю, як допомагав мені Віктор Анатолійович, вчив, передавав свій досвід, знання міста та його проблем. Взагалі, його ставлення до роботи для мене є взірцем. Він кожне серйозне рішення довго обговорював з відповідальними працівниками міськвиконкому, радився з фахівцями, завжди прислухався до думок простих людей. Коли ж рішення приймалось, він його неухильно виконував та вимагав цього від нас. Міське господарство подібне до армії - тут не можна грамотно керувати, якщо не знаєш внутрішніх проблем, сильних та слабких сторін міста. Багато значить і власна самодисципліна та наполегливість при виконанні прийнятих рішень. На прикладі багатьох міст я бачив, до чого призводить непослідовність керівництва та його некомпетентність.

Що ж стосується міських проблем, то вони по всій країні подібні. Наприклад, наші панельні будинки. Більшість з них гостро потребує ремонту стиків. Минулого року ми відремонтували 12 тисяч погонних метрів, у нинішньому - вже 20 тисяч, а всього потрібно оновити близько 70 тисяч погонних метрів стиків. Так що - рік-два серйозно попотіти, і цю проблему ми вирішимо.

Інший приклад. Коли нам передавали котельню на вулиці Київській, я приїхав її оглянути. Давно я не бачив такого занедбаного підприємства. Стан котельні був просто жахливий, але Віктор Чайка казав, що якщо за справу берешся, то зробити її треба на совість. Сьогодні ця котельня перебуває у відмінному стані і туди не соромно запросити гостей міста.

Я навів ці приклади, аби довести - дисципліна та послідовність у втіленні рішень - це запорука успіху. Бо проекти бувають дуже гарні, але втілити їх у життя значно важче, ніж написати.

Інша справа - співпраця центральних органів влади із місцевим самоврядуванням. Я розумію так: самоврядування - це коли мешканці міста обирають своїх представників, які є виконавцями їх наказів. Це пряма демократія. Однак ми змушені їздити та просити гроші в центральних органах, які ніким не обиралися. Ставлення до нас, представників громад, у столиці, прямо скажу, погане. Складається враження, що ми зі своїми проблемами заважаємо цим панам жити. При цьому вони чомусь забувають, що працюють за гроші платників податків. Тобто, рівняни платять до бюджету, який повертає якусь частку місцевому самоврядуванню, і цю частку треба ще й випросити.

Так само й щодо початку опалювального сезону. Винними роблять всіх нас, згадуючи старі борги. Кажуть - беріть кредит. Але Нацбанк заборонив надавати кредити. Поки у Києві з’ясовують стосунки, люди мерзнуть. Кажуть, що газ подорожчав. Імпортний - так, але Україна добуває на рік 12 мільярдів кубів газу. Його вартість у кілька разів нижча від імпортного. Для опалення житлового фонду України потрібно 10 мільярдів кубів. То дайте дешевий газ на опалення осель своїх громадян! Скільки разів це питання ставилося перед урядами, представниками органів місцевого самоврядування... Результат - холод у квартирах. Ми робимо все, аби будь-якими шляхами “пробити” початок опалювального сезону. Сподіваюся, це вдасться здійснити вже протягом кількох днів.

На моє глибоке переконання, центральна влада не повинна так ставитися до громад. Тільки вимагати, не допомагаючи, піднімати ціни на газ та електроенергію, розуміючи, що статки простих людей не збільшуються - несправедливо. Але будемо боротися, жити та працювати далі й намагатися покращити життя рівнян.