Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №376 від 25.12.2008p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Традиції та звичаї

Зображення святого Спиридона – Сонцеворота

Як Бог святого Спиридона виручав

Наприкінці року, 25 грудня, відзначають день святого Спиридона. З цим пов’язані цікаві звичаї, що знайшли відображення в прислів’ях. Ось деякі з них: “На Спиридона Сонцеворота хоч на горобиний скік, але таки прибуває день”, “На Спиридона дня прибуває на макове зернятко”, “Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає - дня прибавляє”.

Як свідчать багатолітні прогнозування, цей день небезпідставно вважають чи не найхолоднішим в останньому місяці року. Виявляється, що Всевишній укоротив цієї пори навіть вночі, аби Благочестивий Спиридон живим залишився.

В одному із сіл Барського району, що на Поділлі, почув цікаву легенду про цю подію. До речі, її сюжет у трішки зміненому вигляді подав славнозвісний етнограф Олексій Воропай у своєму двотомнику “Звичаї українського народу”, що вже кілька разів перевидавався.

Отже, був собі чоловік, Спиридоном звався, відьом не боявся. Коли парубкував, то дівчата за ним вервечкою бігали: вельми гарним і вдатним удався. Особливо побивалася за ним Текля. Юнка і так горнулася до нього, і сяк лащилася, а він залишався байдужим. А якось навіть посварився з красунею, нагадавши, що дівчина мусить гордість мати. Отоді й пригрозила, розпалена невдачею:

- Цієї ночі я тебе задушу! Не хочеш мене, то не дістанешся нікому.

Щойно глибока темінь упала на землю, почала підкрадатися до юнака здоровенна кішка. Та Спиридон не спав, знаючи, що у Теклі вдача відьомська. Тільки скочила кішка на його груди, схопив її за хвіст, ударив об землю, а труп вранці заніс до яру й скинув із урвища. Люди вранці знайшли тіло відьми, поховали, ще й хреста на могилі поставили.

Але відомо, що відьми заступаються одна за одну, бо живуть своєрідною громадою. Дізнавшись про смерть Теклі, подруги постановили розправитися зі Спиридоном. Іншої ночі, довідавшись про наміри нечистої сили, юнак пішов на могилу відьми, вибрався на хрест, усівся на ньому (аби з труни вона не вилізла).

Прийшли до хати розлючені відьми, а Спиридона й слід простиг, повернулися до могили покійниці, та на хресті юнака не бачать. Аж гукнула з могили вбита:

- Він на моєму хресті сидить, встати мені не дає!

Довго радились, як здолати ворога. Вирішили злітати до Києва, до наймудріших, аби ті підказали, як діяти. А київські відьми - знані в цілому відьомському світі. Одна з них порадила відьомським подругам:

- Якщо зберете дванадцять недогарків у дванадцяти церквах, спалите ними хреста, тоді й переможете Спиридона.

Так і вчинили. Палять хреста, от-от він на землю і впаде. Бачить Спиридон, що біда буде, заволав до Бога:

- Господи, вкороти ночі хоч трішки, щоб хрест не прогорів до ранку, бо смерть мені буде!

Зглянувся Всевишній на волання святого чоловіка - півні закукурікали, мусили відьми на всі боки розбігатися. Тому й залишився Спиридон неушкодженим, не здолала його нечиста сила.

А тепер дещо з народних прогнозів. Люди пов’язують звичаї з тим, що “сонце переходить на другий бік”. Тобто, мовляв, небесне світило цього дня зодягається у святковий жупан і, зручно вмостившись на санях, від’їздить у теплі краї. Ото радості зимі! Вона, одягнувши ведмежу шкуру, всю ніч бушує по підвіконню, змушуючи бабусь розтоплювати печі. Чи не тому наші предки в старі часи на честь Сонцеворота цілу ніч палили вогнища, а вдосвіта виходили на околиці сіл і кричали, аби перелякалась “люта зима”.

На Спиридона Сонцеворота, як правило, не працювали, “щоб миші не точили соломи”. А ще вірили, ніби “будуть нападати на врожай черв’яки”. Богомольні селяни обкурювали оселі димом, мовляв, “святий Спиридон тоді всю нечисть погонить із хати”. А на покуті ставили відро з землею, встромляли в неї вишневі гілочки. Спостерігали: якщо розів’ються гілочки до Різдва - вродить гарно садовина.

Починаючи з 26 грудня, люди спостерігали за річним циклом: кожен наступний день мав відповідати погоді чергового місяця. Отже, 26 грудня прогнозувало січень, 27 - лютий, 28 - березень… І так - до Різдва. А 7 січня завбачували грудневу погоду наступного року. Вважалося, що коли ніч ясна, то зима буде холодною, а літо - спекотним, а якщо ніч темна, то зима буде теплою, а літо видасться похмурим.

Кажуть - прикметі вір, але ліпше - перевір. Та все ж не варто ігнорувати довголітні прогнозування наших пращурів. Бо хоч і сумний грудень у свята й будень, та не скидаймо з терезів і оптимістичну нотку: саме в грудні таки повертається зима і мороз, а сонце вже йде до літа. Адже на Спиридона прибуває дня на макове зернятко.

25.12.2008Василь ЯНОЩІ



Рівне-Ракурс №10 від 25.12.2008p. 
На головну сторінку