Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №221 від 05.01.2006p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Точка зору

Чорнобиль: євросмітнику бути!

26 грудня Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» і американська компанія Holtec International підписали контракт на будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП).

Майданчиком для розміщення СВЯП обрана Чорнобильська зона. Сухе сховище відпрацьованого ядерного палива розраховане на тривале (від 50 до 100 років) збереження ВЯП. З другої половини 2009 року Україна має намір припинити вивіз відпрацьованого палива в Росію, побудувавши власне сховище. За даними «Енергоатому», перша черга повинна вмістити 2500 відпрацьованих тепловиділяючих зборок реакторів типу ВВЕР-1000, ВВЕР-1080 і ВВЕР-440.

Підкреслимо: «Енергоатом» веде мову про «першу чергу». Отже, передбачаються друга, третя і т. д. Іншими словами, ядерному могильникові в Чорнобилі бути! Адже очевидно, що особливої відмінності між збереженням 2500 відпрацьованих зборок або, скажімо, 25 тисяч для чорнобильської землі без різниці - так чи інакше ця територія на сотні років наперед перетворюється в смітник ядерних відходів. А разом з нею це «почесне» звання здобуває й Україна.

Якщо ухвалене принципове рішення про початок будівництва ядерного смітника, то слова Ющенка, сказані 14 грудня в інтерв'ю Першому національному каналу про те, що він вважає нераціональним будувати в Чорнобильській зоні сховище для відходів тільки з трьох блоків ЧАЕС, набувають певної логіки: «Доволі логічно сьогодні запропонувати експертам розглянути можливість формування на території Чорнобильської станції не тільки збереження відходів ядерного палива самої станції, але й з інших ядерних станцій України».

Можна продовжити цей логічний ланцюжок Президента: якщо Україна будує ядерний могильник для всіх своїх атомних станцій, то чому в нього не можна завантажувати й відходи з Європи (можливо, Ющенко у своєму інтерв'ю й «мав на думці» цю логіку, адже раніше в Чорнобилі він говорив саме про це)? Тим більше, що прямі виграші в грошовому плані будуть - десятки, а то й сотні мільйонів доларів. Які можливі витрати, в тому числі непрямі - забруднення навколишнього середовища, шкода для здоров'я населення та ін., про це не говорять, та, мабуть, ніхто й не намагався їх прорахувати. Так само як не йдеться про гіпотетичні ризики - скажімо, аварії або витоки радіоактивних речовин (у тому числі при транспортуванні).

Фактично 26 грудня почався перший етап реалізації ідеї Віктора Ющенка з перетворення України в європейський смітник ядерних відходів - незважаючи на те, що вона була жорстко розкритикована суспільно-політичними колами країни.

У свою чергу віддамо належне й Віктору Андрійовичу в умінні обходити цю ж таки громадську думку й уникати особистої відповідальності за реалізовані на державному рівні сумнівні проекти. Спочатку необережно проговорився про свої потаєні ідеї, отримавши величезну порцію критики. Виждав, доки всі «випустять пару». А потім продовжив реалізацію задуманого, як то кажуть, тихою сапою, поступово, крок за кроком. При цьому він, поки «Енергоатом» укладав договори з американцями, виїхав в Ірак. Стався б черговий сплеск суспільно-політичних емоцій, розвів би руками: мовляв, все відбулося за час моєї відсутності...

Не можна не згадати в цьому контексті і так звану євроінтеграцію, яку відстоюють «оранжеві» (відзначимо: Брюссель ніяк не зреагував на рішення Києва, так, ніби й не помітив). Дивно. Нам не тільки давно пропонують зробити з України євровідстійник для нелегалів, але й перетворити країну в європейський сміттєзбиральник.

Ще 14 вересня минулого року в рамках дня уряду у Верховній Раді відбулася дискусія на тему «Стан реалізації європейської інтеграції України та визначення нової перспективи в цій стратегічній площині в умовах, що склалися після розширення ЄС». Тоді депутат від СДПУ(О) І.Шурма дивувався: «Ми є свідками того, як з України намагаються зробити смітник відходів і недосконалих технологічних процесів переробки, які є на сьогодні за кордоном. Проблема гудронів, яка сьогодні надзвичайно гостро стоїть на Львівщині, поставила цілий ряд запитань. Не перевезти ці гудрони, як намагаються зробити деякі посадовці, у Донецьку область і їх закопати там у шахти, а проблема Української держави є в тому, аби ці гудрони повернути цивілізованій Європі, і якщо вони є нешкідливі, нехай їх там переробляють». Тепер, крім гудронів, на порядку денному ще й ядерні відходи.

Але головне: якби в головах стратегів з Євросоюзу витали ідеї, що Україна, нехай і у далекому майбутньому, але все-таки стане членом ЄС, - хіба допустили б вони розміщення екологічно небезпечних об'єктів на нашій території?.. Та якби Чехія або Угорщина вирішили побудувати який-небудь ядерний смітник - в ЄС таке б зчинилося!

А тут, вибачте за каламбур, доволі красномовне мовчання з приводу ідей Ющенка і конкретних дій влади. Чи в Європі прекрасно інформовані про їхню суть?..

P.S. Не можна виключити, що таке наполегливе просування плану щодо спорудження ядерного могильника в Чорнобилі якимось чином пов'язане з бажанням зацікавлених кіл добратися до величезної кількості металу, що знаходиться в цій зоні та обіцяє надзвичайний прибуток.

Приміром, в авторській програмі Андрія Караулова «Момент істини» на російському каналі ТВЦ недавно обговорювалася екологічна тематика. Зокрема, порушувалося питання про те, що в Україні на офіційному рівні прийняте рішення про оголошення тендеру на переробку радіоактивного брухту Чорнобильської зони. А там, за підрахунками експертів, як мінімум знаходиться близько мільйона тонн! І вже сьогодні, відзначалося в програмі, береться цей метал і плавиться на металозаводах, а потім розбавляється в пропорції 1:20 з чистим металом. З нього, зокрема, роблять водопровідні труби, швелери, арматуру та ін., що використовується в тому числі в будівництві житлових будинків. Росіяни, природно, порушили питання постачань зараженого радіацією прокату в свою країну. Але ж і в Україні ведеться будівництво - чи не споруджують і наші будинки з радіоактивних компонентів?

05.01.2006Віктор КУРНАТОВСЬКИЙ, тижневик «2000», 30.12.05



Рівне-Ракурс №10 від 05.01.2006p. 
На головну сторінку