Яценюк - “перестраховщик”, прагматик і цинік”

Хтось назве це ознакою політика нового покоління, але патріотам України у звичному їхньому розумінні зовсім не до вподоби те, що нині промовляє без п’яти хвилин кандидат у президенти від “постпомаранчевих” Арсеній Яценюк. Спочатку здавалося, що екс-голова ВР просто боїться необачною “патріотичною” заявою віджахнути частину потенційно “своїх” виборців із південних та східних регіонів. Але чим далі у виборчий ліс, тим стійкіше враження: то півбіди, що Яценюк - справді “перестраховщик”, прагматик і цинік. Головна біда - пристосуванство штовхає його все далі від українських інтересів. І ближче - до російських. Що, мабуть, і не дивно, адже саме в Росії - гарантії заробітків основних спонсорів Арсенія Петровича.

Узяти хоча б “програмне” інтерв’ю, яке нещодавно дав Арсеній Яценюк радіостанції “Ехо Москви”. “Просійте відповіді на предмет конкретики - залишиться тільки “У моєї дружини сестра живе в Москві”, - кепкує у своєму блозі з цього приводу журналіст і громадський активіст Вахтанг Кіпіані. - Решта - неприємно здивувало. Особливо, як він конкретно “злив” тему НАТО і, головне, виведення в 2017 році Чорноморського флоту”.

Справді, ось що говорить (точніше, не хоче говорити) Яценюк, принагідно розсипавшись у компліментах дуету кремлівських прем’єро-президентів та главі великодержавної російської дипломатії Лаврову, про “проблему-2017”: “Во-первых, кто даст сегодня гарантии, какова позиция будет российского государства в 2017 году, что Россия будет хотеть? Может, Россия, например, в 2015-м, попросит досрочно вывести флот. Или скажет, что он нам уже не нужен после 2017-го...”

Припертий до стіни, Яценюк визнає, що свого часу підписав із Президентом та прем’єр-міністром лист до Брюсселя, але... “не о вступлении в НАТО, а о присоединении Украины к Альянсу”. Сміх, та й годі.

Але далі вже не смішно: Яценюк пропонує росіянам конкретний шматок газової труби в Україні в обмін на якісь абстрактні родовища десь на Ямалі..!

“Москве нужны понятные люди, с кем работать. Москва будет ставить (...) не на выборы, а на дальнейшие отношения”, - говорить Яценюк “Эху Москвы”. “Це ще одне пряме запрошення Кремлю. До того ж, і це для мене важливо, - коментує Кіпіані, - Яценюк не адресує аналогічні слова Брюсселю та Вашингтону. Тобто, столиці Росії він дає слово, а західним столицям - те, що залишається, - право безоглядно вірити в його апріорну “європейськість”.

Програма “Фронту змін”, представлена на відповідному сайті, має 17 “середньоарифметичних” пунктів, під якими може підписатися будь-який тверезомислячий український політик, зокрема зі спробою дати визначення національної ідеї “за Яценюком” (“сильна держава і свідомий громадянин...”, “родина, яка має за що жити...”, “збереження мови та культури, осмислення минулого та роздуми про сучасне”). Але, як не крути, вибори вимагають не абстракцій, а конкретних відповідей на світоглядні питання. І пан Арсеній уже дав одну таку, яка не могла не прорідити коло його прихильників, насамперед на Західній Україні.

На зустрічі з волинськими прихильниками ГО “Фронт змін” Яценюк повідомив, що у випадку перемоги на президентських виборах він як суб’єкт законодавчої ініціативи “не дає обіцянку” внести законопроект про визнання вояків Української повстанської армії воюючою стороною у ІІ Світовій війні. “Потрібен час для того, щоб не тільки 20 мільйонів українців Західної України знали правду про боротьбу вояків УПА, а й 26 мільйонів населення Східної України. Особисто для мене це питання складне”, - заявив Яценюк.

З інших конкретних заяв останнього часу можуть привернути увагу хіба слова Яценюка про те, що “вибори будуть випробуванням для України, і новому лідеру доведеться пройти через запровадження непопулярних реформ”. Очевидно, що під таким “лідером-переможцем” Яценюк має на увазі себе.

Натомість В’ячеслав Кириленко, лідер громадського руху “За Україну!”, прогнозує колишньому соратникові “гірке розчарування” за підсумками виборчої кампанії і закликає: “Арсеній Петрович зі своїм “Фронтом змін” хай визначається. Бо ж поки не видно ні позиції, ні фронту, ні змін. Натомість є бажання гратися в те, хто більше сподобається. Але це не позиція. Це шоу, мода, тусовки, світські хроніки, савіки шустери - все, що завгодно, тільки не політика у відповідному розумінні цього слова”.