Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №416 від 01.10.2009p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Олас - якісне пальне

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Серпень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30
Вересень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30


#З перших уст

Віталій Миронюк: “Я - щаслива юдина”

Віталій Миронюк: “Я - щаслива юдина”

Життя і робота головного транспортника Рівного

Він - суворий керівник, турботливий батько і дідусь, імпульсивний чоловік, поряд з яким - розуміюча і кохана дружина. Він любить співати, грати у футбол, отримувати духовне натхнення у храмі, і вірить, що час - найкращий лікар. Його дитинство не було легким, а батьки - багатими, тому він знає ціну кожній копійці і кожній хвилині. А ще цей чоловік впевнений, що хорошого результату можна досягти лише наполегливістю і працею, нехай навіть важкою.

Отож, знайомтеся - Віталій МИРОНЮК, начальник міського управління транспорту і зв’язку (на фото). Людина принципова, амбітна, працьовита і сувора, серце якої зігріває любляча родина і правильно обраний, як він вважає, професійний шлях.

- Життя дітей колгоспників не з легких, за постійними польовими роботами часу для навчання завжди залишається мало. Попри це, мені відомо, що Ви закінчили школу з похвальною грамотою. Як це вдалося?

- Я встигав усюди - вдома допомогти, на полі, пограти у футбол і приготувати уроки. Так нас вчили батьки - людина має бути всебічно розвинена.

Народився у мальовничому, прекрасному се-лі Заріцьк Рівненського району. За 400 метрів від нашого будинку підростав молодий ліс, в який ми, дітлахи, часто навідувалися. Окрім мене батьки, Лідія Гнатівна і Мілентій Андрійович, виховували старшого брата і молодшу сестру. В родині завжди панували взаєморозуміння і повага один до одного. Відсутність коштів стимулювала нас, дітей, всіляко допомагати батькам. Тому працювати я розпочав рано - пас корів, обробляв буряк, збирав картоплю, займався господарством. Попри це, знаходив час і побешкетувати, пограти з хлопцями у футбол. Навчання сільської дитини важке тим, що саме восени, з початком нав-чального року, розпочинаються польові роботи. Однак, незважаючи на складне життя, мати завжди опікувалася нашою освітою, пояснювала, що це потрібно в першу чергу нам.

- Що найбільше запам’яталося з дитячих років?

- Є спогад, який і досі лоскоче душу. Оскільки ліс біля хати був ще молодий, ягід там було - море. Ми збирали їх цілими відрами, возили до Рівного на ринок і продавали. Таким чином допомагали батькам зібрати нас до школи. Якось за тиждень ми з братом назбирали стільки ягід, що заробили 50 карбованців. На ці гроші купили мамі наручний годинник. Вона тоді довго плакала, адже нам було всього по 10-12 років…

Працювали, фактично, з п’ятого класу. Добре пам’ятаю жнива. Тоді ще комбайнів було мало, і врожай збирали кіньми. Пара коней йшла попереду, пара - позаду, і обов’язково їх супроводжував хлопчик. На вулиці спека, літо, сідел не було….

Потім працювали на токах, сушили зерно, розвантажували і завантажували бортові машини. Кожен день був присвячений роботі…

У 13-14 років я працював підсобним майстром і допомагав будувати сільську дорогу. Було дуже важко, але зараз, коли я їду тією трасою, серце переповнює почуття гордості.

- Як відмінника, Вас без екзаменів прийняли до Рівненського автодорожнього технікуму. Наскільки незвичною для вас стала міська обстановка?

- Це був 1968 рік. Рівненський автодорожній технікум вважався престижним навчальним закладом, особливо для нас, сільських хлопчаків. Я з повагою ставився до міських студентів і учнів, хоча вони мали більше можливостей навчатися. І нам, сільським хлопцям, потрібно було добре старатися, щоб стати на один щабель із ними. Наука давалася легко, тим більше, що вже не було буряків (посміхається - авт.). Із 26 відмінників, які навчалися в нашій групі, червоний диплом отримали лише троє.

- Чи не звабило Вас, молодого хлопця, міське життя?

- Ні, бо ж я був одним із тієї трійки… Вже після першого семестру, успішної здачі сесії, я почав отримувати підвищену стипендію - 23 карбованці. Найбільше подобалася автомобільна справа, було цікаво дізнаватися, як влаштований механізм із середини.

Пам’ятаю і години художньої самодіяльності. Я дуже любив хоровий спів, співав у хорі, який скла-дався лише з чоловіків. Завжди дивувався, як можна пісню або один куплет вчити два місяці. Але коли потім чотири голоси зливалися в один - це була просто фантастика… Навіть байдужа до співу людина зачаровувалася цими нотками. Ми перемагали у конкурсах, які проводили серед автотранспортних технікумів України. Побували із концертами у багатьох містах…

- І що, Ваша артистична кар’єра так і залишилася у стінах технікуму?

- Чому ж, я по життю - артист (сміється - авт.). Завжди з гордістю розповідаю про те, що наша родина напрочуд співоча. Мама все життя співала у церковному хорі, і на свята ми збиралися разом, щоб “затягнути” щось задушевне. Тому пісня супроводжує мене все життя, і навіть зараз у гарній компанії я не відмовлю собі в цьому задоволенні.

Я вдячний батькам за те, що вони розуміли, що саме буде важливо для їхніх дітей. Вони наче виштовхували нас у світ, де були більші можливості. Пам’ятаю, як навіть за важкої фінансової скрути мама давала декілька карбованців і казала: “Діти, хоча б два рази на місяць в кінотеатр потрібно сходити”. А ще моя мама була справедливою жінкою, чого навчала і нас. Нерідко зі школи до баби Ліди прибігали дітлахи, аби вона визначила, хто із них правий, а хто - помиляється.

Не залишив спів я і в армії, однак все ж таки більше уваги там приділялося спорту.

Пригадую, як я завдяки змаганням потрапив на весілля до брата. Відпустку мені ніхто не давав, тому я навіть втратив надію побувати на святі, аж тут командир полку каже: “Виграєш змагання - поїдеш”. Я виграв.

Зараз, коли я чую про “дідівщину” в армії, жахаюся. У нас такого не було. Звісно, жартували над новоприбулими, але до приниження ніколи не опускалися.

- Розкажіть, будь ласка, яким чином хлопчик із села потрапив на роботу в обласне управління транспорту?

- Зовсім випадково. Коли прийшов з армії, звернувся за допомогою до директора автодорожнього технікуму. Той зателефонував директору автовокзалу, а він - начальнику відділу кадрів обласного управління…

- За що Ви любили свою роботу?

- Я працюю або добре, або - ніяк. А коли поряд прекрасний колектив, який мене вчить, виховує, направляє, не любити свою роботу - неможливо. Саме там був початок мого професійного шляху. В управлінні я пропрацював 10 років без кількох місяців. Обіймав різні посади - інженера, старшого інженера, заступника начальника відділу перевезень, заступника начальника служби автомобільних перевезень обласного управління автотранспорту. Однак…

Молода дружина, двоє маленьких дітей, малосімейка… На той час транспортна галузь мало будувала і сподіватися на квартиру було марно. Коли отримав пропозицію із управління нафтопроводу “Дружба” стати керівником автогосподарства, відразу погодився. І вже через 7 місяців ми переїхали до нової квартири.

Через 10 років я змінив цю роботу і працював у комерційних структурах. Попри це, весь час тягнуло туди, звідки починалося професійне життя. Я завжди хотів повернутися у транспортну сферу, і доля, зрештою, мені посміхнулася - 27 квітня мене призначили начальником міського управління транспорту та зв’язку. Не знаю, чи погодився б на цю посаду, якби містом керував не Володимир Євгенович Хомко. Мені неабияк імпонує професійна позиція цієї людини - виважена, завжди чітка, без жодних вагань.

- Наскільки мені відомо, Ви суворий, але справедливий керівник. Що найперше вимагаєте від своїх працівників?

- Порядності. Кожен із нас може помилятися, бувають різні обставини, які можна зрозуміти і пробачити за помилку, однак коли людина вчиняє непорядно, довіру, принаймні для мене, повернути вдруге надто складно. Ціную у працівниках професійні якості, бажання вдосконалюватися.

У мене досить складний характер, але я щасливий, що поряд зі мною людина, яка 33 роки сповнює серце теплими і щирими почуттями - моя дружина Ольга Василівна. Вона жодного разу не намагалася мене переробити, навіть незважаючи на мою часту нестриманість. Прийняла мене таким, яким я був. Лише нещодавно, коли Ольга Василівна впала з велосипеда, я зрозумів, як багато вона робила для мене усі ці роки.

- Як Ви познайомилися?

- Ще коли я працював в обласному управлінні автотранспорту, ми з колегами часто обідали в кафе “Берізка”. Там працювала Оля. Познайомилися, зустрічалися, а через півтора року одружилися. Згодом народилися дві доньки - Наталія і Лілія. Тоді я, як і кожен чоловік, мріяв про сина, і згодом життя вирішило компенсувати мою мрію - я двічі дідусь, виховую Максима і Олега. Спілкування з ними - найкращі хвилини мого життя, байдуже, чим саме ми займаємося.

- У селі, де народилися, часто буваєте?

- На жаль, мама померла у 1995 році, і серце досі щемить від туги за нею. Але батько, незважаючи на свій поважний вік - 79 років, намагається триматися. Сам прибирає, порається по господарству і завжди чекає на своїх дітей. Тому щотижня ми намагаємося відвідувати Заріцьк. Крім того, як депутат районної ради, я дбаю про рідне село та його інфраструктуру. Йому ж 850 років виповнилося, а це навіть більше, ніж Москві! Збудував біля церкви каплицю, посприяв газифікації, зараз у місцевій школі мої шкільні товариші безкоштовно ла-годять покрівлю.

- У Вас, певно, не буває вільного часу?

- Я не розумію, що таке відпочинок. За весь час лише двічі був на морі, але й двох тижнів не витримував. Є можливість - відразу щось роблю. Тим більше, що маю свій будинок, за яким потрібно доглядати. Крім того, у селі Вересневе, де я мешкаю, разом із громадою збудували 32-метрову церкву, ремонтуємо сільський клуб, де у 6-ти гуртках займається понад сто дітей, допомагаємо футбольному клубу с.В.Омеляна “Фортуна”.

Люблю читати газети - усі. Пам’ятаю, раніше, ко-ли був зайнятий, батько дружини, Василь Степанович, назбирає мені декілька і чекає, щоб я прочитав і обговорив із ним матеріали, висловив свою думку.

Я вважаю себе щасливою людиною - адже мої переконання не йдуть у розріз із моєю роботою, у мене прекрасна родина, поряд - порядні товариші. Що ще потрібно людині? Хіба що здоров’я.

- ВіталіюМілентійовичу, 30 вересня Ви відсвяткували свій 55-й ювілей. Дозвольте від імені редакції привітати Вас з цієї нагоди і побажати сил та підтримки, щоб реалізувати заплановані проекти. Терпіння, здоров’я і лише гарного настрою!

01.10.2009Любов РОМАНЮК


Переглядів: 44

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 879 від 21.09.2018p.
¤ 
Олег ШАНДРУК: «Кожна гра - як фінал»

Олег ШАНДРУК: «Кожна гра - як фінал»

Післяматчева прес-конференція виконувача обов’язків головного тренера рівненського «Вереса» Олега Шандру...

¤ 
Тріумф дзюдоїстів Рівненщини: 5 медалей на Кубку світу

Тріумф дзюдоїстів Рівненщини: 5 медалей на Кубку світу

Блискавичним успіхом дзюдоїстів з Рівненщини завершились міжнародні змагання у Казахстані....

¤ 
ДТП за участю службового автомобіля

ДТП за участю службового автомобіля

О пів на дванадцяту ночі, 13 вересня, на перехресті вулиць Дубенська-Макарова обласного центру, сталася дорожн...

¤ 
Олександр Данильчук сприятиме реалізації інвестпроекту з будівництва очисних споруд Рівнеоблводоканалу

Олександр Данильчук сприятиме реалізації інвестпроекту з будівництва очисних споруд Рівнеоблводоканалу

На підприємстві «Рівнеоблводоканал» відбулася робоча зустріч з представниками Програми розвитку муніципал...

¤ 
Основа: одна державна мова і дві офіційних

Основа: одна державна мова і дві офіційних

Ефективно вирішити мовну проблему в Україні можна лише одним шляхом: надавши для англійської і російської ст...





Найпопулярніші 15 статей:

1. Моє місто - найкраще [427] (595)
2. Секс із мусульманином [271] (582)
3. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (535)
4. Догляньте мене до смерті [278] (450)
5. Первентин - легальний наркотик нового покоління [345] (411)
6. Якщо у сні приснився вуж [219] (377)
7. Біснуватих везуть у Рогачів [256] (369)
8. Двох тяжкохворих сестер вилікував чоловік зі Здолбунова [465] (363)
9. Розклад руху автобусів [253] (346)
10. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (333)
11. Авокадо - це фрукт чи овоч? [318] (332)
12. Як правильно приймати вітаміни? [749] (314)
13. Медичний коледж у Рівному став медичною академією [872] (310)
14. Як позбутися мушок у квартирі [875] (277)
15. Ігор Мічуда: «Місту потрібні реформи» [875] (236)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Як посадити моркву під зиму? (55)
2. Який тур краще купувати - гарячий тур по акції або заздалегідь, з раннього бронювання? (52)
3. У Дубно на залізниці загинув чоловік (50)
4. Якщо часник зійшов восени? (50)
5. У авто нетверезого водія, який вчинив ДТП, виявили гранату (50)
6. У Рівному розслідують обставини загоряння автомобіля (48)
7. Коррекция или новое наращивание? (47)
8. Гастролі «волонтерів-афганців» закінчилися у Березному (46)
9. Крім наркотиків, вилучили ще й боєприпаси (46)
10. На Рівненщині проводитимуть авіавакцинацію від сказу (46)
11. Вадим Рабінович «Підвищення цін на газ просто вб’є 90% пенсіонерів» (44)
12. Як впоратися з алергією без ліків? (39)
13. Олег ШАНДРУК: «Кожна гра - як фінал» (38)
14. Олександр Данильчук сприятиме реалізації інвестпроекту з будівництва очисних споруд Рівнеоблводоканалу (36)
15. ДТП за участю службового автомобіля (35)






 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс