Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №416 від 01.10.2009p.
Передплатні індекси:
23429 (на 1-6 місяців)
08903 (на рік).
Тел. +38(0362) 62-31-31
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Вересень 2017p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
Жовтень 2017p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31


¤ З перших уст

Віталій Миронюк: “Я - щаслива юдина”

Віталій Миронюк: “Я - щаслива юдина”

Життя і робота головного транспортника Рівного

Він - суворий керівник, турботливий батько і дідусь, імпульсивний чоловік, поряд з яким - розуміюча і кохана дружина. Він любить співати, грати у футбол, отримувати духовне натхнення у храмі, і вірить, що час - найкращий лікар. Його дитинство не було легким, а батьки - багатими, тому він знає ціну кожній копійці і кожній хвилині. А ще цей чоловік впевнений, що хорошого результату можна досягти лише наполегливістю і працею, нехай навіть важкою.

Отож, знайомтеся - Віталій МИРОНЮК, начальник міського управління транспорту і зв’язку (на фото). Людина принципова, амбітна, працьовита і сувора, серце якої зігріває любляча родина і правильно обраний, як він вважає, професійний шлях.

- Життя дітей колгоспників не з легких, за постійними польовими роботами часу для навчання завжди залишається мало. Попри це, мені відомо, що Ви закінчили школу з похвальною грамотою. Як це вдалося?

- Я встигав усюди - вдома допомогти, на полі, пограти у футбол і приготувати уроки. Так нас вчили батьки - людина має бути всебічно розвинена.

Народився у мальовничому, прекрасному се-лі Заріцьк Рівненського району. За 400 метрів від нашого будинку підростав молодий ліс, в який ми, дітлахи, часто навідувалися. Окрім мене батьки, Лідія Гнатівна і Мілентій Андрійович, виховували старшого брата і молодшу сестру. В родині завжди панували взаєморозуміння і повага один до одного. Відсутність коштів стимулювала нас, дітей, всіляко допомагати батькам. Тому працювати я розпочав рано - пас корів, обробляв буряк, збирав картоплю, займався господарством. Попри це, знаходив час і побешкетувати, пограти з хлопцями у футбол. Навчання сільської дитини важке тим, що саме восени, з початком нав-чального року, розпочинаються польові роботи. Однак, незважаючи на складне життя, мати завжди опікувалася нашою освітою, пояснювала, що це потрібно в першу чергу нам.

- Що найбільше запам’яталося з дитячих років?

- Є спогад, який і досі лоскоче душу. Оскільки ліс біля хати був ще молодий, ягід там було - море. Ми збирали їх цілими відрами, возили до Рівного на ринок і продавали. Таким чином допомагали батькам зібрати нас до школи. Якось за тиждень ми з братом назбирали стільки ягід, що заробили 50 карбованців. На ці гроші купили мамі наручний годинник. Вона тоді довго плакала, адже нам було всього по 10-12 років…

Працювали, фактично, з п’ятого класу. Добре пам’ятаю жнива. Тоді ще комбайнів було мало, і врожай збирали кіньми. Пара коней йшла попереду, пара - позаду, і обов’язково їх супроводжував хлопчик. На вулиці спека, літо, сідел не було….

Потім працювали на токах, сушили зерно, розвантажували і завантажували бортові машини. Кожен день був присвячений роботі…

У 13-14 років я працював підсобним майстром і допомагав будувати сільську дорогу. Було дуже важко, але зараз, коли я їду тією трасою, серце переповнює почуття гордості.

- Як відмінника, Вас без екзаменів прийняли до Рівненського автодорожнього технікуму. Наскільки незвичною для вас стала міська обстановка?

- Це був 1968 рік. Рівненський автодорожній технікум вважався престижним навчальним закладом, особливо для нас, сільських хлопчаків. Я з повагою ставився до міських студентів і учнів, хоча вони мали більше можливостей навчатися. І нам, сільським хлопцям, потрібно було добре старатися, щоб стати на один щабель із ними. Наука давалася легко, тим більше, що вже не було буряків (посміхається - авт.). Із 26 відмінників, які навчалися в нашій групі, червоний диплом отримали лише троє.

- Чи не звабило Вас, молодого хлопця, міське життя?

- Ні, бо ж я був одним із тієї трійки… Вже після першого семестру, успішної здачі сесії, я почав отримувати підвищену стипендію - 23 карбованці. Найбільше подобалася автомобільна справа, було цікаво дізнаватися, як влаштований механізм із середини.

Пам’ятаю і години художньої самодіяльності. Я дуже любив хоровий спів, співав у хорі, який скла-дався лише з чоловіків. Завжди дивувався, як можна пісню або один куплет вчити два місяці. Але коли потім чотири голоси зливалися в один - це була просто фантастика… Навіть байдужа до співу людина зачаровувалася цими нотками. Ми перемагали у конкурсах, які проводили серед автотранспортних технікумів України. Побували із концертами у багатьох містах…

- І що, Ваша артистична кар’єра так і залишилася у стінах технікуму?

- Чому ж, я по життю - артист (сміється - авт.). Завжди з гордістю розповідаю про те, що наша родина напрочуд співоча. Мама все життя співала у церковному хорі, і на свята ми збиралися разом, щоб “затягнути” щось задушевне. Тому пісня супроводжує мене все життя, і навіть зараз у гарній компанії я не відмовлю собі в цьому задоволенні.

Я вдячний батькам за те, що вони розуміли, що саме буде важливо для їхніх дітей. Вони наче виштовхували нас у світ, де були більші можливості. Пам’ятаю, як навіть за важкої фінансової скрути мама давала декілька карбованців і казала: “Діти, хоча б два рази на місяць в кінотеатр потрібно сходити”. А ще моя мама була справедливою жінкою, чого навчала і нас. Нерідко зі школи до баби Ліди прибігали дітлахи, аби вона визначила, хто із них правий, а хто - помиляється.

Не залишив спів я і в армії, однак все ж таки більше уваги там приділялося спорту.

Пригадую, як я завдяки змаганням потрапив на весілля до брата. Відпустку мені ніхто не давав, тому я навіть втратив надію побувати на святі, аж тут командир полку каже: “Виграєш змагання - поїдеш”. Я виграв.

Зараз, коли я чую про “дідівщину” в армії, жахаюся. У нас такого не було. Звісно, жартували над новоприбулими, але до приниження ніколи не опускалися.

- Розкажіть, будь ласка, яким чином хлопчик із села потрапив на роботу в обласне управління транспорту?

- Зовсім випадково. Коли прийшов з армії, звернувся за допомогою до директора автодорожнього технікуму. Той зателефонував директору автовокзалу, а він - начальнику відділу кадрів обласного управління…

- За що Ви любили свою роботу?

- Я працюю або добре, або - ніяк. А коли поряд прекрасний колектив, який мене вчить, виховує, направляє, не любити свою роботу - неможливо. Саме там був початок мого професійного шляху. В управлінні я пропрацював 10 років без кількох місяців. Обіймав різні посади - інженера, старшого інженера, заступника начальника відділу перевезень, заступника начальника служби автомобільних перевезень обласного управління автотранспорту. Однак…

Молода дружина, двоє маленьких дітей, малосімейка… На той час транспортна галузь мало будувала і сподіватися на квартиру було марно. Коли отримав пропозицію із управління нафтопроводу “Дружба” стати керівником автогосподарства, відразу погодився. І вже через 7 місяців ми переїхали до нової квартири.

Через 10 років я змінив цю роботу і працював у комерційних структурах. Попри це, весь час тягнуло туди, звідки починалося професійне життя. Я завжди хотів повернутися у транспортну сферу, і доля, зрештою, мені посміхнулася - 27 квітня мене призначили начальником міського управління транспорту та зв’язку. Не знаю, чи погодився б на цю посаду, якби містом керував не Володимир Євгенович Хомко. Мені неабияк імпонує професійна позиція цієї людини - виважена, завжди чітка, без жодних вагань.

- Наскільки мені відомо, Ви суворий, але справедливий керівник. Що найперше вимагаєте від своїх працівників?

- Порядності. Кожен із нас може помилятися, бувають різні обставини, які можна зрозуміти і пробачити за помилку, однак коли людина вчиняє непорядно, довіру, принаймні для мене, повернути вдруге надто складно. Ціную у працівниках професійні якості, бажання вдосконалюватися.

У мене досить складний характер, але я щасливий, що поряд зі мною людина, яка 33 роки сповнює серце теплими і щирими почуттями - моя дружина Ольга Василівна. Вона жодного разу не намагалася мене переробити, навіть незважаючи на мою часту нестриманість. Прийняла мене таким, яким я був. Лише нещодавно, коли Ольга Василівна впала з велосипеда, я зрозумів, як багато вона робила для мене усі ці роки.

- Як Ви познайомилися?

- Ще коли я працював в обласному управлінні автотранспорту, ми з колегами часто обідали в кафе “Берізка”. Там працювала Оля. Познайомилися, зустрічалися, а через півтора року одружилися. Згодом народилися дві доньки - Наталія і Лілія. Тоді я, як і кожен чоловік, мріяв про сина, і згодом життя вирішило компенсувати мою мрію - я двічі дідусь, виховую Максима і Олега. Спілкування з ними - найкращі хвилини мого життя, байдуже, чим саме ми займаємося.

- У селі, де народилися, часто буваєте?

- На жаль, мама померла у 1995 році, і серце досі щемить від туги за нею. Але батько, незважаючи на свій поважний вік - 79 років, намагається триматися. Сам прибирає, порається по господарству і завжди чекає на своїх дітей. Тому щотижня ми намагаємося відвідувати Заріцьк. Крім того, як депутат районної ради, я дбаю про рідне село та його інфраструктуру. Йому ж 850 років виповнилося, а це навіть більше, ніж Москві! Збудував біля церкви каплицю, посприяв газифікації, зараз у місцевій школі мої шкільні товариші безкоштовно ла-годять покрівлю.

- У Вас, певно, не буває вільного часу?

- Я не розумію, що таке відпочинок. За весь час лише двічі був на морі, але й двох тижнів не витримував. Є можливість - відразу щось роблю. Тим більше, що маю свій будинок, за яким потрібно доглядати. Крім того, у селі Вересневе, де я мешкаю, разом із громадою збудували 32-метрову церкву, ремонтуємо сільський клуб, де у 6-ти гуртках займається понад сто дітей, допомагаємо футбольному клубу с.В.Омеляна “Фортуна”.

Люблю читати газети - усі. Пам’ятаю, раніше, ко-ли був зайнятий, батько дружини, Василь Степанович, назбирає мені декілька і чекає, щоб я прочитав і обговорив із ним матеріали, висловив свою думку.

Я вважаю себе щасливою людиною - адже мої переконання не йдуть у розріз із моєю роботою, у мене прекрасна родина, поряд - порядні товариші. Що ще потрібно людині? Хіба що здоров’я.

- ВіталіюМілентійовичу, 30 вересня Ви відсвяткували свій 55-й ювілей. Дозвольте від імені редакції привітати Вас з цієї нагоди і побажати сил та підтримки, щоб реалізувати заплановані проекти. Терпіння, здоров’я і лише гарного настрою!

01.10.2009Любов РОМАНЮК


Переглядів: 1548

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 831 від 12.10.2017p.
¤ 
На Рівненщині змагалися спідвеїсти з шести країн світу

На Рівненщині змагалися спідвеїсти з шести країн світу

Рівненщина приймала гонщиків з шести країн світу – України, Аргентини, Польщі, Чехії, Латвії та Словаччини....

¤ 
Контрольний матч:

Контрольний матч:

«Верес» - «Карпати» - 2:0

«Верес» знову обіграв «Карпати». У Винниках у контрольному матчі рівняни забили супернику два м`ячі, на які львів`яни відповісти не зуміли. Обидва рази за «Верес» відзначився Євген Морозенко. А Юрій В...

¤ Особливий погляд
Під контролем чиновників, депутатів та криміналітету

Під контролем чиновників, депутатів та криміналітету

триває хаотичне пограбування унікальних покладів бурштину та варварське знищення довкілля Полісся

«Бурштинова лихоманка», що охопила Рівненщину, Житомирщину та Волинь, де зосереджені основні поклади цього каменю, притягує охочих до наживи з усієї країни. Одні влаштовують паломництво до нелегальних...

¤ 

Загинуло чотири корови внаслідок ДТП

Близько сьомої години ранку восьмого вересня, поблизу села Вельбівно водій мікроавтобуса здійснив наїзд на корів....

¤ 
У листопаді запрацює деревообробне підприємство «Українські лісопильні»

У листопаді запрацює деревообробне підприємство «Українські лісопильні»

Завершуються роботи по впровадженню найпотужнішого інвестиційного проекту – будівництва деревообробного заводу ТОВ «Українські лісопильні» з виробництва пиломатеріалів....

¤ 
Запрацював енергоблок РАЕС, який двічі відключався

Запрацював енергоблок РАЕС, який двічі відключався

10 жовтня о 09:02 енергоблок №3 (ВВЕР-1000) Рівненської АЕС вже підключили до енергомережі. Зараз він набирає потужність, а отже на станції працюють усі чотири енергоблоки, пише Північ-інфо....






Найпопулярніші 15 статей:

1. Розклад руху приміських та пасажирських потягів [242] (21216)
2. Розклад руху автобусів [253] (19351)
3. Моє місто - найкраще [427] (15611)
4. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (10924)
5. Скрегіт зубами посеред ночі [312] (10699)
6. Догляньте мене до смерті [278] (10639)
7. Коли розпочинати садити городину [599] (10290)
8. Не я б’ю, верба б’є За тиждень - Великдень! [235] (8915)
9. Душ для всіх [432] (8048)
10. Приваблюють і відлякують привиди Тараканівського форту [419] (7972)
11. Кульова блискавка: феномен, який не розгадано [462] (7674)
12. ПАТ “Волинь- Цемент”: [505] (7520)
13. За кордон можна вивезти не більше 50 тисяч доларів! - [205] (7474)
14. Тахінна халва зміцнює кістки та зуби [390] (7471)
15. “Тартак” закликав не бути байдужими [205] (7466)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Готуємо карпатську гуслянку (208)
2. Рівняни вибороли бронзу на Всеукраїнському фестивалі «Здорова молодь – здорова нація» (201)
3. Дари осені для жіночої краси (199)
4. В Дубровицькому районі відбувся черговий етап «Розминки від чемпіона» (197)
5. Гарбузові цукати – смачна альтернатива цукеркам (195)
6. Найкорисніші чаї осені (194)
7. Як легко заточити ножиці (193)
8. Під контролем чиновників, депутатів та криміналітету (191)
9. Сарненський район нагородили спортивними відзнаками (191)
10. На Поліссі на людей нападають скажені тварини (191)
11. Мотоцикліст впав у канаву і загинув (189)
12. Запрацював енергоблок РАЕС, який двічі відключався (189)
13. На Рівненщині змагалися спідвеїсти з шести країн світу (188)
14. У листопаді запрацює деревообробне підприємство «Українські лісопильні» (186)
15. Наші пенсії жебрацькі… (185)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2015 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс