“На Заході і в Центрі ніхто не виграє у Тимошенко”

- Пане Валерію, як би ви оцінили виборчу кампанію, яка днями стартує?

- Ця кампанія не буде такою агресивною і політично емоційною, як була кампанія 2004 року. Не буде й такого протистояння між західними і східними регіонами. Адже спільні економічні проблеми значно зблизили українців на різних берегах Дніпра. Боротьба буде між двома найбільш рейтинговими політиками - лідером опозиції Віктором Януковичем і прем’єр-міністром Юлією Тимошенко - представниками різних бачень розвитку України. Янукович, як свідчать його заяви (плани з впровадження другої державної мови, підтримка дій російського керівництва на Кавказі та заяв президента Росії щодо оцінки україно-російських відносин) визначився зі своїм політичним кредо. Він робить ставку на проросійських виборців сходу і півдня країни. Причому виборців старшого віку, бо молодь на сході, яка виросла в незалежній Україні, вже не сприймає такої риторики. А Тимошенко - це політичний антипод Януковича. Це політик, який представляє європейський вибір українців, але не поступиться будь-кому національними інтересами. Її виборці - це населення західних і центральних регіонів, а також столиці та великих міст.

- Чи може ще хтось втрутитися у боротьбу?

- З імовірних учасників президентських виборів жоден політик не має шансів змінити ці розклади. Спроби Арсенія Яценюка відібрати голоси у Тимошенко на Заході України приречені. Виборець цього регіону має достатньо високий рівень політичної культури і ніколи не піддавався на політтехнології, коли стояло питання про цивілізаційний і демократичний вибір України - так було у 1999 році, коли Кучма боровся з комуністом Симоненком, так було й у 2004-му, коли Ющенко протистояв ставленику олігархату Януковичу. А сам факт того, що Яценюк найбільш активно веде виборчу кампанію саме на заході країни, свідчить про те, що поки що він не самостійний політик, певні сили, які за ним стоять, зацікавлені у політичному ослабленні Тимошенко і використовують для цього молодого і недосвідченого, але надто амбітного Яценюка.

- Які, на Вашу думку, це сили?

- Це очевидно, якщо володіти певною інформацією і уважно стежити за ЗМІ. Наприклад, останнім часом інтерв’ю Яценюка постійно з’являються у журналі “Профіль”, де головним редактором є останній прес-секретар Кучми Олена Громницька. Потім анонси цих інтерв’ю журнал розміщує на сіті-лайтах по всій країні - така собі прихована політична реклама Яценюка. А зять Кучми Віктор Пінчук, як організатор, забезпечив Яценюку доступ до трибуни на престижному міжнародному зібранні політиків і економістів у Ялті, що відбулося днями. Та й сам екс-президент Леонід Кучма неодноразово висловлювався про Яценюка як про перспективного політика. Тому, вважаю, що сім’я Кучми, яка володіє чималими фінансовими ресурсами, але втратила вплив на політичні процеси після 2004 року, намагається повернути політичний вплив саме через Арсенія Яценюка. Але, на мою думку, це програшно. Це щось на зразок таких політичних проектів як “Віче” чи “Команда озимого покоління”. Яскрава телекартинка, презентабельні люди, але за тим немає реального бачення розвитку країни. Тому Яценюку для успіху у майбутньому треба займатися системною політичною роботою і не пов’язувати себе з людьми, що причетні до накопичення великих капіталів у напівкримінальний спосіб під патронатом попереднього глави держави. А ці вибори він однозначно програє.

- А які шанси у Ющенка? Адже він теж заявив про участь у виборах.

- Політична поведінка Ющенка наразі є ірраціональною. Щоби підвищити свій рейтинг, він взявся проштовхувати проект Конституції, де основні постулати запозичені з кучмівського референдуму 2000 року - однієї з найбільш антидемократичних політичних кампаній, які будь-коли мали місце в історії незалежної України (згадаймо лише, що в деяких регіонах позитивний результат зашкалював за 100 відсотків). Але для переважної більшості українців ініціативи Ющенка щодо Конституції є другорядними проблемами. Тому на рейтингу чинного президента це не позначиться. Взагалі Ющенко затіяв усю політичну кампанію не скільки заради успіху на президентських виборах, скільки задля збереження особистого рейтингу для майбутніх парламентських виборів. І отих прохідних три відсотки він буде намагатися набрати на заході країни. Тому й робить акцент на гуманітарно-історичних проектах та презентує себе як єдиний проукраїнський кандидат. Звідси і його ура-патріотична риторика, за якою немає жодних реальних дій, окрім масованої роздачі державних звань і нагород.

- Чи вдасться Тимошенко похитнути позиції Януковича на сході, а йому, наприклад, покращити свої результати на заході?

- Несприйняття Тимошенко на сході чи півдні вже не існує. Про це свідчать ще результати парламентських виборів 2007 року. А акцент на соціально-економічних питаннях, який зараз робить прем’єр-міністр, однозначно буде там позитивно сприйнятий. Тому у неї є усі можливості активно працювати в електоральній ніші лідера опозиції. У Януковича ситуація складніша. У нього є стабільний рейтинг, але відсутня перспектива його зростання. До того ж, Янукович, на мою думку, зараз не скільки прагне виграти, скільки не програти з розгромним рахунком. Щоби ще мати шанси для післявиборчих переговорів. Тому він і працює переважно на сході і півдні та зосередився на старих виборчих гаслах зразка 2006-2007 років. А у такий спосіб йому буде надто складно розраховувати на успіх. Тому на цьому фоні у Тимошенко значно більші перспективи стати четвертим президентом України. Вже зараз у неї немає серйозного політичного конкурента на заході і в центрі України, а на сході і півдні вона відвойовуватиме електорат у Януковича економічними і соціальними ініціативами.