Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №421 від 05.11.2009p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Лист до редакції

До 65-річчя визволення України

До 65-річчя визволення України

Ш ановна головний редактор Любов Романюк! Я завжди читаю Вашу газету, яка дуже змістовна, і саме тому вирішив Вам написати. Я - один із учасників визволення нашого міста Рівне 2 лютого 1944 року у складі I-го Українського фронту під командуванням генерала армії М.Ватутіна. Ровенсько-Луцька операція для Ватутіна виявилася останньою. В кінці лютого 1944 року він був важко поранений і помер 15 квітня 1944 року.

* * *

65 років тому, 28 жовтня 1944 року, визволяючи рідну землю від німецько-фашистських загарбників, війська Радянської Армії вийшли на державний кордон України.

Українською землею двічі прокотився руйнівний воєнний вал, не обминувши жодного, навіть найменшого населеного пункту. Оборонні та наступальні бої, які точилися на її території, стали важливою складовою небаченої битви на просторах від Баренцового до Чорного морів. Керівництво фашистської Німеччини велику увагу приділяло окупації України. Багата природними ресурсами, продовольством, а, особливо, працьовитим народом, Україна була ласим шматком для нахабних загарбників. Важким був 1941-й рік, Україна приймала підступний удар ворога. Героїчно оборонялися прикордонники. Утримували рубежі оборони 2-3 дні, хоча гітлерівці планували захопити ці пункти за 15-30 хвилин бою.

У перші дні війни 23-29 липня радянські механізовані війська завдавали контрудару в районі Дубна, Луцька, Бродів, Рівного. У результаті наступ полчищ на Київ було затримано. Яскраві сторінки в літопис бойової слави вписали захисники Києва, Одеси, Севастополя. У Голосієвому під Києвом пролунав перший залп реактивної артилерії - легендарних “Катюш”, який викликав цілковиту паніку в стані ворога.

Земля українська і люди стогнали під кованим чоботом фашистського звіра. Фашистські окупанти створили на території України понад 230 концтаборів і гетто. За час окупації України 1941-1944 рр. гітлерівці знищили понад 5 мільйонів чоловік (3,8 мільйона мирних жителів і близько 1,5 мільйона військовополонених), 2,4 мільйона чоловік вивезли на роботи до Німеччини. У роки війни загинув кожний шостий житель України. Більше, ніж 250 українських сіл були спалені окупантами дотла. З 24 грудня 1943 року по 17 квітня 1944 року розгорнулася гігантська битва на правобережній Україні, в якій брали участь 1, 2, 3, 4-й українські фронти під командуванням генералів М.Ватутіна, І.Конєва, Р.Малиновського, Ф.Толбухіна. У ході цієї битви відбулося 10 операцій: Житомирсько-Бердичівська, Кіровоградська, Корсунь-Шевченківська, Рівне-Луцька, Нікопольсько-Криворізька, Проскурівсько-Чернівецька, Умансько-Ботоманська, Березнеговато-Снігирівська, Полісько-Одеська. Координацію дій фронтів здійснювали маршали Радянського Союзу Г.Жуков та О.Василевський.

За чотири місяці було розгромлене все південне крило Східного фронту фашистів. Війська просунулися на 250-450 км довжиною фронту до 1300-1400 км. Форсували дві могутні ріки - Буг і Дністер, вийшли до південно-західних кордонів СРСР і перенесли бойові дії за кордон.

Карпатсько-Дуклінською та Карпатсько-Ужгородською операціями 28 жовтня звільнено всі західні області.

Визволення України тривало майже два роки. Під час Великої Вітчизняної війни більше половини фронтів були очолені маршалами та генералами-українцями, серед них були і командуючі: І.Апанасенко, М.Кирпонос, С.Тимошенко, А.Єрьоменко, І.Черняховський, Р.Малиновський, Ф.Костенко, М.Ватутін.

Близько 2,5 мільйона воїнів-українців нагороджені орденами та медалями, понад 2 тисячі удостоєні звання Героя Радянського Союзу, з них тричі це звання отримав І.Кожедуб.

Зі ста п’ятнадцяти двічі Героїв Радянського Союзу - 32 українці.

Повних “Кавалерів ордена Слави” - два українці - І.Драченко, Т.Дубинда. Близько 4000 бійців - представників 43-х національностей - удостоєні звання Героя Радянського Союзу за мужність і відвагу в боях на території України. У кожної держави, кожного народу є події і дати, які складають основу, опорні точки їхньої історії, історичної пам’яті і національної гордості. Для нас, прийдешніх поколінь, такою знаковою віхою був і вічно буде День Визволення України.

05.11.2009З повагою, гвардії-полковник у відставці, учасник Великої Вітчизняної війни 1, 3, 4 українських фронтів визволення від фашистських загарбників України Арослангалі Тимургалієвич ГАЛІН



Рівне-Ракурс №10 від 05.11.2009p. 
На головну сторінку