Замість хлопців обіймаємось із перилами

Попри те, що свято Андрія цілком християнське, його святкування в народі “обросло” традиціями та обрядами, які багато в чому мають дохристиянський характер. У переддень цього свята, 12 грудня, дівчата ворожать, воліючи дізнатися про свою долю.

Є багато способів ворожіння. Хоча більшість із них пішли в небуття, проте є й такі, які популярні дотепер. Підготовка до ворожіння має бути особливою: увесь день не можна їсти нічого м’ясного.

Вважається, що чоловік, який приснився дівчині у ніч на 13-е грудня, стане її чоловіком. Для більшої вірогідності такого сну треба звечора налити у невелику миску води, а у воду покласти своєрідний місточок - з тріски чи кількох сірників, і поставити цю посудину в узголів’ї, під ліжко. Якщо присниться хлопець, котрий переведе мостом через річку, то саме він і буде судженим.

А ще у давнину дівчата пекли невеличкі круглі коржі з білого борошна, замішаного на воді, яка була принесена з криниці в роті. З настанням вечора в будинок пускали голодного пса. Відповідно до повір’я, та дівчина, чий корж собака з’їдав перший, мала вийти заміж раніше від інших. Та ж, коржик якої собаці не приглянувся, за повір’ям, заміж цьогоріч не вийде.

Одне із найпоширеніших і не потребуючих особливої підготовки ворожінь полягає у тому, що напередодні свята дівчина має покласти під подушку 12 папірців, на яких попередньо написати чоловічі імена. Вранці, 13 грудня, потрібно дістати один із листків та прочитати ім’я, яке там написане - так зватиме майбутнього чоловіка.

Ще дуже простий спосіб гадання, яким також можна скористатися і в наш час - як стемніє, дівчині потрібно вийти на вулицю і запитати у першого-стрічного чоловіка, як його звати. Саме таким буде ім’я її нареченого.

За допомогою гадання можна дізнатися про статки майбутнього обранця: у глибоку посудину насипати будь-якої крупи, і покласти туди три персні - з простого металу, срібла та золота. Заплющивши очі, занурити туди руку і витягти одного із них. Яким буде перстень, таким, відповідно, і добробут.

А ще цікавий спосіб визначити, котра з подружок швидше побереться: всі дівчата роззуваються, беруть по одному чоботу чи черевику (кожна - свого), і ніби крокують ними по черзі від стіни до стіни. Чий чобіт швидше “дійде”, та й буде першою нареченою.

Якщо поряд є паркан із поздовжніх елементів чи просто у під’їзді підходящі перила, доведеться з ними “обніматися” - захопити руками стільки, скільки можливо, а тоді перерахувати складові, які вдалося осягти. У даному разі має значення, парна чи непарна кількість - таким випаде і рік заміжжя.

Свято Андрія відзначають також різноманітними іграми та гуляннями. Традиційною грою на свято Андрія Первозванного в Україні вважалося кусання калити - великого коржа з білої муки, якого дівчата щедро поливали медом та запікали до утворення скоринки. Корж підвішувався в центральній частині кімнати, де збиралася молодь, а парубки мали підскакувати та відкушувати по шматку. Наприкінці свята її знімали й розділяли між усіма учасниками гри. А ще ніч на Андрія - єдина в році, коли юнакам дозволялося бешкетувати, - наприклад, знімати ворота біля будинку дівчини, котра сподобалася, і закидати їх на дах.

Звісно, що з розмаїття усіх обрядів дівчатам найбільше подобається ворожіння, а хлопці не відмовляться від вареників, які традиційно готуються у цей день. Дівчатам, до речі, теж дозволяється пожартувати - замість звичної начинки наповнити кілька вареників перцем або ватою, і спостерігати, кому із парубків “поталанить”.

І не забудьте привітати усіх знайомих Андріїв, Андріївних та Андрійовичів.