Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №428 від 24.12.2009p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Переконання

Хто зможе перемогти корупцію?

Голова Верховної Ради Володимир Литвин пропонує Україні антикорупційну програму, розроблену на основі найефективнішого світового досвіду

За даними нещодавно опублікованого дослідження корумпованості країн світу, що проводиться міжнародною організацією Transparency International, Україна посіла далеко не почесне 146 місце із 180. Поруч з нами тепер - Камерун, Еквадор, Кенія, Сьєрра-Леоне, Зімбабве, в яких десятиліттями невикорінно процвітає корупція. Ще 5 років тому Україна була майже на 50 сходинок вище - на 99 місці. Темпи скочування вниз не можуть не вражати. До дна залишається не так уже й далеко...

Безумовно, мета перемоги над хабарництвом ставиться в усіх країнах. Однак реальний антикорупційний потенціал вдалося довести лише двом моделям. Перша з них - так звана Сінгапурська або Азіатська схема. Головне місце в ній приділяється постійному контролю за діяльністю чиновників. При цьому передбачаються жорстокі покарання за хабарництво та інші прояви корупції.

У другій моделі - Шведській або Скандинавській, наголос робиться на ліквідації самої можливості корупції. Досягається це за рахунок зняття обмежень в економіці, максимальної публічності в державних справах і високих етичних норм, які ставляться перед чиновниками. Щодо покарань, то, наприклад, у Фінляндії, яка також досягла значних успіхів у боротьбі з корупцією, покарання за хабарництво навіть за українськими мірками виглядає просто смішно. Максимум для фінського хабарника - це чотири роки тюремного ув’язнення. Але якщо порушення не надто серйозне, справа зазвичай закінчується штрафом. Втім, система побудована на принципі “не в грошах справа”: крім штрафу чиновник отримує таку порцію осуду від співгромадян, на тлі якого навіть тюремне покарання може здатися благодаттю.

А що ж Україна? За якою схемою бореться з корупцією наша держава? А ні за якою! Наша біда в тому, що корупція вже стала частиною економічної і політичної системи. Відповідно, питання боротьби з корупцією треба вирішувати в політичній площині. Великі надії покладаються на майбутні вибори президента. Однак аналіз програм провідних кандидатів веде до однозначного висновку: при всій розмаїтості ідеологій і напрямків, серйозну програму боротьби з корупцією зміг запропонувати українському суспільству тільки голова Верховної Ради Володимир Литвин. В принципі, дивуватися цьому не варто: загальновизнано, що серед лідерів президентських перегонів тільки Володимир Литвин не пов’язаний з великим бізнесом, який не дуже зацікавлений у боротьбі з корупцією. А немає зобов’язань перед корумпованим бізнесом - немає і перешкод для реальних дій щодо викорінення цього зла.

Що ж планує зробити Володимир Литвин, ставши президентом? На перший погляд, голова Верховної Ради вважає кращою “сингапурську” модель. “Прирівняти корупцію до державної зради; обов’язкове декларування доходів і витрат держслужбовців, членів їх сімей; позбавляти пенсійного забезпечення держслужбовців, які притягуються до відповідальності за хабарництво, зловживання службовим становищем. Обов’язкова конфіскація незаконно придбаного майна; скасувати умовні строки та амністії за корупційними статтями; заборонити держслужбовцям вищих рангів працювати в комерційних структурах протягом трьох років після звільнення з держслужби; переатестацію державних службовців на предмет перевірки їх професійної придатності та приналежності до комерційних структур; відбудову народного контролю; розробка стандарту якості державних послуг, що надаються населенню чиновниками. Негайне звільнення тих, на кого є скарги громадян...”

Проте ретельне вивчення програми Володимира Литвина дає підстави вважати, що спікер не пропонує країні “сінгапурський варіант” в чистому вигляді. “Сприяння малому та середньому бізнесу, зменшення податкового навантаження, спрощення податкової системи та процедур отримання кредитів, створення державної системи підтримки підприємців, введення в практику заявного характеру реєстрації підприємств; затвердження виборчого кодексу, введення виборів до Верховної Ради за відкритими списками, до місцевих органів влади - за мажоритарною виборчою системою; впровадження публічного механізму звітності депутатів, спрощеної системи їх відкликання...” - усі ці пункти з програми Володимира Литвина є своєрідним відображенням елементів “шведської системи”.

Тобто, по суті, Литвин пропонує Україні власний унікальний шлях боротьби з корупцією, у якому враховується краще з продуманого і випробуваного в усьому світі.

Слід відзначити, що Володимир Литвин став прихильником комплексного вирішення проблеми корупції вже достатньо давно. “Я пропоную такий спосіб боротьби з корупцією: проголосувати пакетом за скасування депутатської недоторканності, скасування всіх пільг, за скасування виборів на пропорційній основі, за зменшення кількості депутатів до 300 і провести ще одні дострокові вибори в округах”, - ці слова спікера в розпал парламентських дебатів з питань боротьби з корупцією датуються 2007 роком. Якби інші політики прислухалися тоді до Володимира Литвина, якби проявили політичну волю і бажання реально боротися з цим “бичем економіки”, то, напевно, не фігурувала сьогодні Україна у списку корупції в компанії зі Сьєрра-Леоне і Зімбабве. Однак ситуацію ще не пізно виправити: сьогодні вибирати місце України - серед африканських країн, або поруч з Сінгапуром і Швецією - будуть вже не політики, а усі громадяни нашої країни.

24.12.2009Володимир СЕМЕНОВ



Рівне-Ракурс №10 від 24.12.2009p. 
На головну сторінку