Тут живуть дури і лохи?!

Ну, так ось що я вам скажу. Навіть далеко ходити не потрібно. Прочиніть вхідні двері та вигляньте на сходові клітки, у під’їзди. І хто винен, що вже який рік стіни будинку обмальовані: “Тут живуть одні дури”, “Усі лохи”, скрізь ставить свої автографи рівненська “Шанель”? У сусідньої будівлі історія не краща. Можливо, пенсіонери зібрали останні копійки, щоб їм надрукувати на листку прохання: “Зачиняйте, будь ласка, двері!” Бо ж знаю зі слів мешканців того будинку, що на першому поверсі при відчинених дверях завжди шалений протяг, і тому вони постійно хворіють. А тут знайшовся якийсь грамотій, і додав прекрасне слово (див. фото), а, головне, обнадійливе. Щоб той, хто туди заходить, не сумнівався, хто він є насправді.

Кілька слів про ліфти

Це особлива розмова. Чомусь часто надто нетерплячі просто плутають ліфт із вбиральнею. Що має відчувати інвалід, який мусить дертися на 10-й поверх пішки, бо в ліфті стоїть страшенний сморід? А ще пам’ятаю, вже який рік мене у ліфті супроводжував надпис “Як сьогодні хріново!” І ніхто не думав той надпис стирати. І який би настрій не був, при прочитанні цих чотирьох слів одразу ж так і ставало, як написав автор.

Прибудинкові території

Не знаю, як у кого, але у нас із настанням перших теплих деньків весь двір на чолі із поважними старожилами будинків озброюються лопатами, граблями, ножицями та починають прибирати прибудинкову територію. Саме мешканці, бо працівникам жеку, як завжди, руки не доходять. Отож, хто прибирає доріжки та тротуари від торішнього листя, хто прибирає дитячий майданчик, а хто й грядочки скопує, щоб потім рослину яку посадити. І як же приємно бачити перші нарциси та тюльпани саме у себе в дворі.

Отож, культура починається з себе, і, як казав Маленький Принц: “Встав, опорядкував себе, прибери свою планету”. Щоб потім не кивати на когось. Щоб потом при намаганні вступити до ЄС чи інших подібних організацій, їхні очільники не сказали нам: “Зачиніть, будь ласка, двері... (див. фото) з іншого боку!”