Поки ми живі, то пам’ятаймо, шануймо тих, разом з якими вже не бути!!!

1. ...Чому чекаємо того,

Що вже ніколи не здійсниться?

Чому вперед йдемо дорогою,

Що от скінчиться?

Чому нас тішить промінь сонця,

Неначе світить у останній раз?

Й десь там, біля рідного віконця,

Чекають завжди нас.

Від того серце дужче б’ється

І так шумить над нами гай.

Життя так швидко ллється

Як гірко, та кажу всьому - прощай…

2. …Я так хотів у краще вірить

І змалку я батьків чекав...

Та так навіщо жити,

Коли ніхто й не обійняв,

Коли не чув я “сину”

Із материнських вуст,

І в цю важку хвилину

Любові не існує міст.

Образи всім прощаю...

Та як знайти той вірний шлях?

Мені пора іти, я знаю,

Бо вже летить мій білий птах...

3. ...Дорогу миру не пізнали,

Вона у смутку та руїнах,

А ми ж чекали...

Та все забути я не в силах.

Й ніщо не може сколихнути

Далекий спомин мій.

А я так хочу жити -

Не лиш у згадці твоїх мрій.

Я хочу бачить дерево родинне

З розложистим, міцним гіллям

Хіба воно ростиме

Коли йому життя не дам?…

...Затихло все, що мало душу.

Тривожить вітер тишу,

Холодить землю зранену,

В яку бійців покладено...

1. Уже не повернутися додому,

Не відшукати втрачених надій,

Немає й втоми,

Та не почути слів - “Прийти зумій...”

2. І не відправити останній лист,

Який написаний в нікуди.

Незвіданий зостався зміст,

Захований в німому серці...

3. І не почути звук, народжений весною,

Лиш залишилось марне слово - “Жди”,

Вже не сказати - “Я - з тобою”,

Бо так далеко, назавжди...

Не марна плата за життя - життям,

Коли постав на коліна.

Не марні втрати за ім’я,

Величне й славне - Україна!

За те ім’я, яке із гордістю лунало

Із вуст дідів нашого роду,

Невже цього ж нам стало мало?

Щоби боротися за нагороду

За все те рідне та близьке:

За вільний вітер поля золотого,

За сонце неба голубого,

За дотик ранньої роси,

За спів величної краси,

За незабутню солов’їну мову,

Життя забрано помахом коси,

Що б ми усе ще мали знову.

Щоб називали рідний край своїм,

Бо дух незламний, сильний Батьківщини.

І все залишиться таким, Бо ми живі, сини і дочки України.