Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №228 від 23.02.2006p.
Передплатні індекси:
23429 (на 1-6 місяців)
08903 (на рік).
Тел. +38(0362) 62-31-31
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Серпень 2017p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30
Вересень 2017p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30


¤ Особистість

Самодостатня, вольова натура

Самодостатня, вольова натура

не дозволяє Юрію Торгуну бути покірним, однак допомагає впевнено крокувати по життю

Успішні підприємці. Хто вони: щасливчики долі чи безнадійні трудоголіки? Чим вони живуть? З якого, якщо можна так сказати, тіста зліплені? Як їм вдається поставити на ноги започаткований бізнес? Чим, врешті-решт, відрізняються від інших? Ці та інші запитання мимоволі виникають при зустрічі з самодостатньою людиною, до котрої, зазвичай, одні відчувають білу, а інші - чорну заздрість. В усякому разі, до них, як правило, не бувають байдужими. А це вже варте того, щоб про них говорити. Отож, сьогоднішня зустріч кореспондента «РР» з президентом ТОВ підприємства з іноземною інвестицією «Ізотерм-С» Юрієм Торгуном (на фото).

- Юрію Івановичу, Ви, з огляду на власний досвід, до якої думки більше схильні: підприємцями народжуються чи ними все ж таки стають?

- На перший погляд, філософське питання насправді має цілком буденне підґрунтя. Хоча, звісно, можна було б подискутувати, скажімо, талант - це 10 відсотків даного Богом дару і 90 - наполегливої праці. Доля правди прихована й у тому, що впевненість у собі - 50 відсотків складової перемоги. Гадаю, не далеке від істини твердження, що 99 відсотків успіху залежить від натхнення. Зрештою, наскільки б ви не були обізнані в теорії успіху, ніколи його не сягнете, якщо не закачаєте рукава і не візьметеся за роботу, щоденну, інколи й цілодобову.

- Якщо відверто, чи не вважаєте Ви себе якоюсь особливою людиною?

- За великим рахунком, кожна людина є неповторною особистістю. Хоча, зрештою, не вважаю, що чимось неймовірним відрізняюся від інших. Судіть самі. Народився у Рівному в 1962 році. За гороскопом - Скорпіон. Батьки були студентами, коли я з'явився на світ. Після закінчення ВНЗ працювали вчителями математики. Я закінчив Рівненську школу №4 у 1979 році, далі вступив у Рівненський інститут інженерів водного господарства на механічний факультет. У 1983 році, ще будучи студентом, одружився, а за рік у нас із дружиною Ольгою народилася донька.

- До речі, а як Ви познайомилися зі своєю судженою?

- Зізнаюся, що дружину обирав з розрахунком. Але, не подумайте, що з фінансовим. Просто продумав систему пошуку супутниці. Мова не про зовнішні дані - це окрема тема. Насамперед, шукав дівчину не зіпсовану життям, тому вся моя увага була прикута до першокурсниць інституту. Відразу, як варіант, відкинув педінститут, натомість зосередився на Водному, зокрема, факультеті економіки. З тих 50 дівчат, які на ньому навчалися, і обирав собі суджену. Спершу кілька разів оглянув претенденток і зробив вибір, котрий підказало серце. Запросив дівчину на побачення, а вона не прийшла. Вдруге - аналогічна ситуація… Третього разу таки зустрілися. Почали спілкуватися… Так покохали одне одного, а невдовзі одружилися.

- Юрію Івановичу, Ви, звісно, не одразу стали підприємцем, отож, цікаво, з чого розпочали?

- Спершу, після закінчення Водного, працював інженером-технологом у філіалі Ростовського науково-дослідного інституту технології машинобудування. Щоправда, в 1989 році звільнився з доволі перспективної посади й пішов на «свій хліб». Почав працювати приватним таксистом. А за два роки організували першу нашу фірму «Мозаїка», яка займалася виготовленням меблів із лози та різноманітних українських сувенірів: виробів із соломи, дерев'яних крашанок. Технологію виробництва останніх ми перейняли з Яворова Львівської області, звісно, дещо вдосконаливши її. Свою продукцію, переважно, продавали за кордон, але невдовзі введені закони, практично, унеможливили розвиток цього бізнесу. Адже один з них забороняв заготівлю сировини біля річок, а лоза, як відомо, росте тільки поблизу водойм. Водночас, другий закон стосувався транспорту, викупленого у військових частин. Згідно з цим нормативним документом, цей транспорт необхідно було повернути, що й зробили. Та й інфляція призвела майже до банкрутства, тому бізнес сам собою зник.

- Однак, з усього видно, ця невдача не зупинила Вас на обраному шляху?

- Просто не належу до людей, які опускають руки перед труднощами. До того ж, тимчасову невдачу не сприймаю як трагедію, радше - як повчальний урок. Втім, наступною спробою став продаж живих квітів. Ми з дружиною Олею чи не перші в Рівному відкрили чотири спеціалізовані пункти. Це були перші місця, де не просто продавали гарні квіти, а й руками фахових дизайнерів-флористів створювали букети. До того рівняни могли в місті придбати лише гвоздики та ті квіти, що росли на присадибних ділянках. З наших точок продажу розпочався сучасний квітковий ринок. Самі квіти надходили з Голландії, а я щотижня їздив за ними до Варшави на виставки-продажі.

- А звідки ж тоді взялася ідея взятися за виробництво термоізоляційних матеріалів?

- Сама ідея щодо виробництва пінопласту визріла в 1997 році. Справа у тому, що, як я вже казав, мені доводилося часто їздити за кордон. Зважаючи на те, що маю допитливу вдачу, цікавився не лише профілем бізнесу, яким займався, а й спостерігав за тим, що твориться довкола. Так, коли об'єдналася Німеччина, помітив: перше, що там зробили, - відремонтували дороги, а друге - розпочали утеплювати будинки пінопластом. Зважаючи на те, що до того ми вважали пінопласт виключно матеріалом для упаковки, мене неабияк зацікавило: що це і для чого. Вникнувши в суть справи та збагнувши перспективи, того ж таки року в Польщі купили вживане обладнання з виготовлення пінопласту. До речі, чимало друзів тоді з нас кепкували, радили, мовляв, займіться краще автомобільним бізнесом, який на той час давав непогані прибутки. Втім, час довів, що, власне, ми, взявшись за виробництво теплоізоляційних матеріалів, виявилися правими. Тепер група підприємств нашої компанії посідає в Україні провідне місце з виготовлення виробів з полістиролу.

- Невже сталося за афоризмом, мовляв, прийшов, побачив, переміг?

- Скажу чесно, зараз уже й не віриться, що тоді, коли тільки започатковували виробництво, зважилися на такий ризик. Я навіть дружині не казав, що все наше майно довелося віддати під заставу. Якщо б, не дай Бог, справа прогоріла, пішли б по світу з торбою. Словом, на карту було поставлене все: або пан, або пропав. Отож, самі розумієте, доводилося працювати від зорі до зорі. Благо, поруч були друзі-компаньйони Олег Гуц та Андрій Садовий, з якими ми розумілися, практично, з півслова. Тьху-тьху, щоб не наврочити, з такими друзями, як у мене, сміливо можна, образно кажучи, йти в розвідку.

Найважчим, якщо його не назвати пекельним, виявився перший рік. Виробництво, звісно, було доволі скромне, продукція - маловідома. Розмістилися в невеликому орендованому цеху Варковицького ремонтно-тракторного підприємства (Дубенський район). Потужність технологічної лінії на той час дозволяла переробляти за місяць одну тонну сировини, що відповідає двогодинній роботі нинішнього устаткування. Завдяки послідовній новаційній політиці, шляхом активного залучення обігових коштів для придбання сучасного обладнання та освоєння новітніх екологічно чистих технологій у виробничих приміщеннях підприємства, котрі нині займають 12 гектарів площі, за місяць виробляють майже 100 тонн полістиролу.

Практично, кожні три роки оновлюємо виробництво. Тісно співпрацюємо з поляками, а саме з тією людиною, яка продала нам перше обладнання. Створили спільне підприємство тут з іноземними інвестиціями - польськими. Маємо виробництво й у Польщі - з українськими інвестиціями.

- Ваш бізнес і політика: що це - данина моді, приватний інтерес, поклик серця?

- Мушу сказати, завжди вважав, що політика - це не моє. Проте В'ячеслав Чорновіл став у моїх очах мало не богом. Це справжній патріот, що віддав за Україну все життя, нічого з того не маючи. Це був символ патріотизму. Після розколу Руху я сміливо написав заяву на вступ до партії, тієї, Чорноволівської, течії. А люди, які переходять із партії в партію, викликають у мене лише жалість. Вони шукають наживи. Я ж упевнений, що гроші й політика - це несумісні речі. Якщо йти в депутати, аби заробити гроші, - це шлях в нікуди. Адже треба гроші спочатку заробити, а потім вкласти їх. До того ж, так, щоб це вкладення приносило людям користь. Необхідно розділити політику і бізнес. Але не буквально. Бо, давайте будемо відвертими, людина, яка не тримала в руках більше тисячі, не може вирішувати, як розподіляти мільйони.

- Зараз Ви водночас є президентом компанії, головою міської організації Народного руху, головою комісії Рівнеради з питань економічного розвитку, промисловості, інвестицій та підприємницької діяльності, поєднуєте підприємницьку та політичну діяльність. Чи не впливає така активність на родинні відносини?

- Звісно, впливає. Адже проводжу з сім'єю надзвичайно мало часу. Але все залежить від відносин та сподівань, які ти на ці відносини покладаєш. Можна бути разом всю добу, однак не мати нічого спільного. А можна бачитися десять хвилин на рік і отримувати від цього величезне задоволення.

Проте, яким би напруженим не був ритм життя, намагаюся викроїти годину-другу, щоб провести час у колі родини. Щоправда, не так часто вдається поспілкуватися з донькою Анею, котра зараз навчається у Данії. А от із синами - другокласником Андрійком і дворічним Данилком - маємо чимало спільних захоплень. Це й на спідвей сходити, й на рибалку виїхати, чи просто на подвір'ї м'яча поганяти. До речі, старший син, як більшість його ровесників, мріє стати футболістом.

- А про що ви мріяли у дитинстві?

- Я прагнув стати військовим. Але завадила система тодішніх законів. Я народився у жовтні, тому на момент закінчення школи мені було лише 16 років. А для того, щоб вступити у військове училище на 1 вересня, за законом, повинно було мати 17. Коли готувався до вступу, навесні перед закінченням школи отримав лист з військового училища, в якому повідомляли, що за законом мене не можуть допустити до вступних іспитів. Я навіть писав лист міністру оборони… Але… Тоді тато порадив вступати до Водного на механічний факультет, а там є військова кафедра. Батько був не проти, аби після закінчення ВНЗ я йшов до Збройних Сил. Але після інституту думка про армію змінилася… На армійських зборах побачив збройні сили з середини… Тому не став військовим.

- До армії хотіли, бо любите командувати? До речі, в житті ви керуєте чи дозволяєте собою керувати?

- Ні, керувати собою не дозволяю. Я не люблю, коли мною намагаються потурати.

- А в родині хто керує?

- У сім'ї панує демократія. Однак розумна. Кожний має право запитати… Але хтось таки має спрямовувати рух.

- Ви досить часто їздите за кордон, навіть бізнес свій там започаткували. Чи не виникало у вас бажання виїхати за межі держави назавжди?

- Ні, справа у тому, що я народився у Рівному, все життя провів тут. Тому, навіть коли у відпустку виїжджаю, чогось не вистачає. Повертаюся - готовий розцілувати першого зустрічного. Тому виїхати просто не можу.

- Цікаво, яке Ваше життєве кредо?

- Життя вдалося! Таким принципом керуюся, так усе й складається.

23.02.2006Бесіду вів Олександр СЕЛЯХ


Переглядів: 615

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 826 від 09.09.2017p.
¤ 
У реанімації помер п’ятий чоловік унаслідок ДТП на Рокитнівщині

У реанімації помер п’ятий чоловік унаслідок ДТП на Рокитнівщині

Повідомлення про смертельну дорожньо-транспортну пригоду на автодорозі «Київ-Ковель-Ягодин» надійшло до поліції сьогодні, шостого вересня, близько сьомої ранку....

¤ Особливий погляд
На грані виживання

На грані виживання

опинилося державне підприємство «Бурштин України» через свавілля та злочинний саботаж бюрократичної системи

ДП «Бурштин України» є єдиним державним підприємством, яке ось уже чверть віку - 15 вересня відзначить 25-річчя свого заснування - займається видобутком бурштину, його переробкою та реалізацією готово...

¤ 
Дівчина з Полісся потрапила до найпрестижнішого в Україні конкурсу

Дівчина з Полісся потрапила до найпрестижнішого в Україні конкурсу

Багата на гарних жінок поліська земля. Цього разу дівчина з селища Степань, що у Сарненському районі на Рівненщині, потрапила до фіналу найпрестижнішого конкурсу краси «Міс Україна 2017». Саме 17-річн...

¤ 
Лозовий вибив на Рівненщину 50 000 000 гривень

Лозовий вибив на Рівненщину 50 000 000 гривень

Депутат від фракції Ляшка піклується про свою малу Батьківщину

Андрій Лозовий з Рівненщини став одним з наймолодших народних депутатів VІІІ скликання. Проте, показав серйозні результати роботи. У 2017 році народний депутат від Радикальної партії вибив на свою рід...






Найпопулярніші 15 статей:

1. Розклад руху приміських та пасажирських потягів [242] (20697)
2. Розклад руху автобусів [253] (18999)
3. Моє місто - найкраще [427] (15103)
4. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (10601)
5. Скрегіт зубами посеред ночі [312] (10438)
6. Догляньте мене до смерті [278] (10243)
7. Коли розпочинати садити городину [599] (9989)
8. Не я б’ю, верба б’є За тиждень - Великдень! [235] (8728)
9. Душ для всіх [432] (7827)
10. Приваблюють і відлякують привиди Тараканівського форту [419] (7764)
11. Кульова блискавка: феномен, який не розгадано [462] (7475)
12. ПАТ “Волинь- Цемент”: [505] (7286)
13. Тахінна халва зміцнює кістки та зуби [390] (7282)
14. За кордон можна вивезти не більше 50 тисяч доларів! - [205] (7248)
15. “Тартак” закликав не бути байдужими [205] (7147)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Зі шкільної їдальні – на лікарняне ліжко (648)
2. До Дня рятівника рівненські пожежники готують виставку в музеї (619)
3. У реанімації помер п’ятий чоловік унаслідок ДТП на Рокитнівщині (605)
4. (586)
5. Дівчина з Полісся потрапила до найпрестижнішого в Україні конкурсу (578)
6. На грані виживання (557)
7. В області інспектують ремонт доріг (553)
8. Дубенські освітяни дружитимуть з американськими (549)
9. Лозовий вибив на Рівненщину 50 000 000 гривень (549)
10. Скільки штрафів сплатили бурштинщики на Поліссі? (546)
11. У сільських школах відкривають додаткові групи для дошкільнят (545)
12. В школах та дитсадках Рівненщини буде тепло? (543)
13. Жителям області почали виплачувати вересневі пенсії (540)
14. Руслана Писанка назвала свою вагу (540)
15. Газ замість сміття (537)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2015 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс