Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Кажімо більше добрих слів

Лагідні промінчики теплого березневого сонечка пустотливо витанцьовували на свіжовибілених стінах моєї лікарняної палати. Своїм світлом і теплом вони заповнювали весь простір і розливалися млосною дрімотою по всьому моєму тілу. Після чергового випробування операцією мій організм потребував тиші та відпочинку.

=>>>=

Доброго дня, тату

Оксана вкотре перечитувала листа, якого вже знала напам’ять і не могла збагнути, як їй чинити: збиратися в дорогу, чи спалити його, назавжди забувши зміст?

=>>>=

Не судилося…

Вечірні сутінки поглинали п’янкий аромат черемхи, накриваючи землю чорною бахромою. Чаклунка-ніч шепотіла з вітерцем, ніби випитуючи в нього якусь таємницю, поступово вступаючи у свої права, а він шкодував ту, що розпустивши коси, стояла й мліла в чеканні за фіранкою розчиненого вікна.

=>>>=

Маргаритки для Маргарити

Як вона йому потрібна! Як потрібна ця тендітна жінка! У неї – сини. А він – самотній. Посивів рано. Ні, це ще не старість. Це втома. Біль, що ятрить душу. Це те, що не можна собі простити й забути…

=>>>=

Мій перший каштан і мамині квіти

Місто охороняють каштани, вони стали міцною щільною оборонною стіною. Схожі на богатирів, на солдатів, на воїнів. Такі кремезні, такі могутні, за їхніми плечима зовсім безпечно. Все місто обгороджене каштанами, наче фортеця мурами.

=>>>=

«Моя душа бачить тебе…»

Він сидів у фойє готелю. Стильно одягнений. У темних окулярах. «Нічна фея», побачивши «здобич», присіла поруч.

=>>>=

Після грози

У холодні зимові дні мені чомусь згадується давня історія. Напевне, тому, що лише з плином літ починаєш розуміти справжність людської доброти.

=>>>=

Футбол, хокей, рибалка, мама…

Аліна не знала, що виходить заміж не за коханого Ростика, а за футбол, хокей, риболовлю і його маму.

=>>>=

Сунички

Скільки разів я чула слова, що ніхто мене не кохатиме так, як ти. Ми познайомилися восени. На вулиці падав рясний дощ, а я стояла на зупинці, чекаючи тролейбуса. Без парасольки. Ти зупинився біля мене своєю легківкою. Запропонував підвезти, куди потрібно, бо, мовляв, така гарна дівчина не може мокнути під холодною зливою води.

=>>>=

Ключ від щастя

Кава гірчила, мов життя. Ксеня, зазвичай, кладе в горнятко трішки цукру. Але не цього разу. Може, гіркий напій «перегірчить» її настрій… А за вікном витанцьовував шалений вітер. Хмари зачіплювалися за дерева й сусідні будинки. Дощ вистукував по шибі хаотичну мелодію. Їй шалено хотілося сонця! Як у нинішньому сні…

=>>>=