Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Січень 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29
Лютий 2020p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29

Новини Рівне


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |  6 | 7 | 8 | 9 | 10 | >>>
¤ 

Бабусин синок

Бабусин синок

Накрапав дрібний дощик. Від нього сніг сірів, поникав, припадав до землі, наче шукав рятунку, а його не було. Чорні проталини почали лапато множитися, перемагаючи білизну січневої днини. Ще й гололід заблищав, пророчачи містянам небезпеку травмування. Ліза поспішала на роботу, натягнувши на голову капюшон балонової куртки. Вона вкуталася в леопардовий шалик і зіщулено перестрибувала льодяні місця. Міцно чіплялася ногами землі, але з кожним кроком поникала, як той нинішній сніг. Сльози заслоняли очі, Ліза підняла голову до неба, щоб вони встоялися і не потекли по щоках. Проходячи сквером, їй здалося, що вона дерево. Ось ця липа, що в задумі стоїть край алеї і ні одна гілочка не ворушиться на ній. А може, он та вишенька, молода, що гілля, мов руки опустила, і тремтить від холоду. Так, вона дерево. І кожне лихе чоловікове слово, це удар сокирою по ній. Підрубує він її життя, її молодість і красу, та хоч би не впасти в знемозі…

=>>>=

¤ 

Позич менi свого чоловiка

Позич менi свого чоловiка

Найближча подруга постійно критикувала мого чоловіка. А потім з’ясувалося, що... «I за кого ти замiж зiбралася? Та в нього порожньо як у головi, так i в кишенях», – так самотня 35-рiчна подруга говорила про мого майбутнього чоловiка.

=>>>=

¤ 

Історія про справжнє диво

Історія про справжнє диво

Надворі вже зовсім смерклося. Ніч своєю темнотою і холодним подихом вітру, здавалося, намагалася проникнути крізь шибки в будинок. Хоча вже було далеко за середину грудня, але погода ніяк не могла налаштуватися на зимову. Цілий день лив дощ, як з відра. Зараз він припинився, але натомість посилився вітер, що безжально розгойдував під вікном кущ калини. Гілки безпорадно і дзвінко билися по склу своїми перестиглими зм’яклими яскраво червоними гронами, ніби просили допомоги.

=>>>=

¤ 

Майже сім років тому…

Майже сім років тому…

Жінка тихенько плакала, сидячи на краю ванної у ванній кімнаті. Вона навіть не намагалась стримати своїх сліз, що струмками стікали її обличчям, а потім спадали з підборіддя на поділ довгого яскраво-зеленого халата. В руках вона тримала вузьку білу смужку. В голові роїлося купа думок і запитань, відповіді на які вона не знала:

=>>>=

¤ 

Прорвемося, подруго!

Добре, що Надина начальниця виростила трьох дітей із невеликою різницею у віці. На власному досвіді знає, як нелегко, коли хворіє малюк — дозволяє працівницям два-три дні посидіти вдома.

=>>>=

¤ 

Допилися?..

Допилися?..

Нарешті минула ця довга страшна ніч. Ярослава насилу підвелася. І навіщо вона випила стільки звечора? Але ж із нею не завжди так. Іноді з’являлося прозріння — вона наводила лад у хаті, сама чепурилась і сідала біля вікна, вдивляючись у далину: чекала дітей. Та, не дочекавшись, знову перехиляла чарку й витирала гіркі сльози.

=>>>=

¤ 

«Не плач, Маріє…»

«Не плач, Маріє…»

У лікарняній палаті їх було тільки двоє: Марійка і її добрий та чуйний чоловік Арсен. Жінка лежала у комі, не приходила до тями.

=>>>=

¤ 

Золота клітка

Золота клітка

Дуже добре жилося Оленці. Закінчила інститут, працювала в банку. Мешкала у Львові у просторій квартирі. Тепер там поселився її рідний брат із сім’єю, бо батьки після виходу на пенсію переїхали до села.

=>>>=

¤ 

Біль самотньої матері

Біль самотньої матері

Вона ніколи не сподівалася, що може на старість залишитися одинокою і переживати біль самотності. Її життя складалося якось легко і просто, безтурботно і сонячно. Вона була успішною ученицею, згодом студенткою. У неї були чудові батьки, яких вона дуже любила. Під їхньою опікою їй було затишно. Жили вони скромно. Вона ніколи не переймалася тим, що у неї не було такого одягу, як в однокласниць, достатку в оселі, гарного будинку. Їй було тепло від батьківської любові, турботи, розуміння, ласки. Це були найдорожчі люди у її житті.

=>>>=

¤ 

«Тітонька, мабуть, помилилася…»

«Тітонька, мабуть, помилилася…»

Сутінки припали до вікна своїм прямокутним обличчям. Оксану знову огорнула туга, знову запекла в серці образа — образа на саму себе. Мучить її совість із дня на день. Можливо, тому, що наближається старість. А вона думала, що ніколи з нею не зустрінеться. Що молодість цвістиме вічно, а той цвіт розсипатиметься на всіх, на кого вона кине оком… А сім’я – це так, для годиться.

=>>>=

1 | 2 | 3 | 4 | 5 |  6 | 7 | 8 | 9 | 10 | >>>



 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс