Колишньому депутату восьми скликань Ровенської міської ради трудящих, заступнику голови міськвиконкому 1950-1957 рр., черговому та начальнику різних станцій залізниці, голові Райпрофсожу Рівненського відділення дороги Геннадію Стєбєлєву є що розповісти про своє життя. Але сьогодні, на порозі свого 92-го Дня народження він лише мовчки дивиться на свою кохану дружину, на жінку, у щирих почуттях якої прожив 70 років щасливого і безтурботного сімейного життя.
Марина йшла вулицею з підгузками та пакетом інших дитячих дрібниць. Чоловіки, задивляючись на її ніжки, мало не скручували голови, а жінки від заздрості косилися на її струнку талію, не розуміючи, як після пологів у неї могла лишитися така фігурка. Але Марина не зважала - вона сіла у автівку й рушила у пологовий будинок.
Запитання. Новий хлопець моєї подруги чотири місяці тому приїхав у наше місто з далекого села. Освіти немає, роботи також. Щоправда “крутитися” він уміє, але на подругу особливо не витрачається. У гості до неї ходить, щоб поїсти і виконати “подружній обов’язок”. Мені шкода подругу, адже він всеодно її залишить. Як допомогти їй?
(Катерина)
Була травнева ніч. Щосили крапав дощ. Макс їхав на крутій іномарці з шаленою швидкістю по трасі Київ-Чоп. Втомлений, хотів швидше дістатися додому, уникнути сварки з дружиною і лягти спати.
Вчитель загальноосвітньої школи поспішав на тролейбусну зупинку і чимдуж намагався обігнати зазвичай слабку і ледь живу бабу Ліду. Не вдалося: бабуся, напруживши свої сили, з усього розгону зачепилася зубами за чиюсь шапку, обійняла ногами власника вищезазначеного головного убору - і тролейбусні двері з рипом зачинилися. Математик залишився на зупинці сам.
Людмила встала рано. Сьогодні ж її свято - сорок років минає, як вона з’явилася на світ. Гостей не кликала, але знала, що прийдуть привітати з ювілеєм батьки, та й друзі, знайомі не забудуть. Тож побігла на кухню щось готувати. За клопотами не помітила, як відчинилися двері й з’явилися донька Вітуля з чоловіком Олегом. Дитина підійшла до неї з букетом квітів у рученятах і, ще не вміючи вимовляти всі букви, защебетала: “Дорога мамо, мила матусю, дай я в цей день до тебе пригорнуся. Ми тебе з татом зі святом вітаєм, щастя й здоров’я міцного бажаєм”.
Вікторія лежала на лікарняному ліжку, накривши голову подушкою, і заливалася сльозами. Навіщо врятували її від смерті? Вона ж сама зробила цей вибір?! Після того гріха, що скоїла, не мала права бути на цьому світі...
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється