Останнім часом почастішали випадки, коли поряд із житловими будинками люди, розклавши банки просто на землі, продають мед. А дехто навіть пропонує сервісне обслуговування – приносять літрові і трилітрові банки додому. Вигідно? Авжеж. Але й небезпечно. Тож аби розпізнати справжній мед, візьміть до уваги наступну добірку порад від справжніх фахівців-пасічників.
Щороку безжалісний годинник відбиває наш вік і додає до нього роки. Зупинити його не під силу нікому, та сповільнити їх хід все ж варто спробувати. Тільки де ж узяти рецепти вічної молодості? Можливо, знайти в легендах і стародавніх манускриптах?!.. А якщо до них додати правильно підібрану сучасну косметику, то результат буде приголомшливий! Отже...
Останні тижні до Рівного приїжджали своєрідні гастролери, торговці недорогим одягом і взуттям, так званим “ширпотребом”. Асортимент одягу був не досить широкий, а товар хоч і дешевий, утім, не вищої якості. Під час розпродажу я познайомилася з Артуром ЗАМФІРОМ (на фото зверху), який торгував кросівками. На початку складалося враження, що на доходах від такої відносно дріб’язкової торгівлі не надто розбагатієш, але коли я дізналася, що Артур на час перебування в Рівному проживає в одному із найдорожчих готелей Рівного - “Марлені”, - то подумала, що в бізнесі я, напевно, мало що розумію.
Останнім часом виникають питання стосовно якості води, яку ми вживаємо в їжу. Фахівці ДП “Рівнестандартметрологія” нещодавно здійснили перевірки дотримання вимог стандартів, норм і правил у суб’єктів господарювання, які реалізують питну воду.
Про цю людину газета “Рівне-Ракурс” писала кілька років тому. Рівнянин Павло Білоус (на фото) тоді виступив як герой публікації про батька-одинака: після смерті дружини він самотужки виховує свою 4-річну донечку, замінюючи дівчинці і тата, і маму. Вдень працює в майстерні – невеликому ларку, що поряд із Рівненським автовокзалом, - а увечері займається з дівчинкою, пере їй одяг, готує їжу. Словом, як уміє, виживає в скрутних обставинах, у які його поставило життя. А ось новина від Паші! Нещодавно він відкрив власну майстерню по ремонту шкіргалантереї, - нове ошатне приміщення, збудоване за власний кошт. Роки напруженої, старанної праці таки дали результат!
“Доброго дня, шановна редакціє “Рівне-Ракурс”!
Звертаюся до вас із проханням, допоможіть розв’язати проблему, з якою живу вже не один десяток років. Справа в тому, що в 1969 році мене спіткало горе. Працюючи водієм у колгоспі “Нове життя”, я потрапила в аварію, внаслідок якої потерпіла від черепно-мозкової травми. У 1978 році я пройшла комісію судмедекспертизи, за висновками якої мене було визнано інвалідом 2-ої групи. Згідно із законодавством господарство, в якому я працювала, зобов’язане було відшкодовувати 80 відсотків утрати працездатності. Однак, платили мені значно менше.
Чи можу я відстояти своє право у суді?
З повагою, Галина Краснолюба, с.Грушвиця Рівненського району.”
В останні роки в області зберігається тенденція щодо зменшення кількості сімей, яким призначається субсидія на відшкодування оплати житлово-комунальних послуг. Окрім того, значно зменшилися суми субсидій.
На одній із рівненських фірм працював сумлінний молодий чоловік. Щоправда, не офіційно - без трудової книжки. Згодом роботодавець, зважаючи на добросовісність підлеглого, запропонував 25-річному Василю (ім’я змінене) влаштуватися в нього офіційно. Проте директор мало не зомлів, дізнавшись, що у працівника не те що трудової книжки, але й… паспорта немає. “І це у двадцять п’ять років?” - не міг заспокоїтися роботодавець.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 