Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №456 від 08.07.2010p.
Передплатні індекси:
23429 (на 1-6 місяців)
08903 (на рік).
Тел. +38(0362) 62-31-31
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Вересень 2017p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
Жовтень 2017p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31


#Доля

Удочерив власну дитину

Удочерив власну дитину

Людмила встала рано. Сьогодні ж її свято - сорок років минає, як вона з’явилася на світ. Гостей не кликала, але знала, що прийдуть привітати з ювілеєм батьки, та й друзі, знайомі не забудуть. Тож побігла на кухню щось готувати. За клопотами не помітила, як відчинилися двері й з’явилися донька Вітуля з чоловіком Олегом. Дитина підійшла до неї з букетом квітів у рученятах і, ще не вміючи вимовляти всі букви, защебетала: “Дорога мамо, мила матусю, дай я в цей день до тебе пригорнуся. Ми тебе з татом зі святом вітаєм, щастя й здоров’я міцного бажаєм”.

На очах у Люди з’явилися сльози. Вона підняла дитину на руки, міцно пригорнула до себе й сказала: “Дякую тобі, моя зозулько-Вітулько. Ти у мене найкраща. І тобі, Олежику, спасибі. Яка я щаслива, що ви у мене є... Життя без вас не уявляю...”

Люда дійсно вважала себе щасливою, хоча те щастя було примарним. Але на інше вона не розраховувала, добре, що хоч так сталося. Бо стільки років жила у тривозі, що сім’я розпадеться, Олег піде до іншої. І вона б його не засуджувала...

Люда росла спокійною дівчиною. Коли вже стала дорослішати, не зв’язувалася з сумнівними компаніями, як її подружки, від хлопців трималася подалі. Але в житті, як кажуть, у кожного своя доля, своя стежка. Їй тоді йшов двадцятий рік, коли вперше закохалася. Але та сліпа любов залишила відбиток на все життя... То, певно, так Бог дав, бо відвернулася від того, хто її по-справжньому кохав. Це був однокласник Вадим, а знайшла собі іншого, зовсім незнайомого, який і насміявся над нею. Бо дізналась, що той, кого покохала - одружений і має двоє дітей, тільки тоді, коли повідомила, що вагітна від нього. Люда не могла у те повірити. В очах потемніло. Навіщо обманював? Навіщо говорив гарні слова? Та Петро, ніби й нічого не було, спокійно сказав: “Я тобі нічого не обіцяв, сама винна”. З тим і пішов.

Ось так розбилося її перше кохання. Про те, що сталося, батьку й матері не розповіла. Не хотіла осоромити себе та їх. Тож згорьована, присоромлена поїхала у сусідній район, щоб перервати вагітність. Молодий гінеколог тільки головою похитав, але волю дівчини виконав. Після аборту Люді ніби полегшало, але в серце закралася тривога. Не хотіла вірити у те, що думала. Батьки помітили в доньці зміни - нікуди не ходила, вечорами сиділа вдома.

- Що з тобою, доню? - допитувалась мати.

- Та нічого страшного, - відповіла Люда. - Посварилася з хлопцем, з яким дружила. Він виявився негідником. Ось і переживаю.

- І правильно зробила, доню, - заспокоїла ненька. - Навіщо пов’язувати з таким життя? Добре, що вчасно схаменулася.

“Ой, мамо, мамо. Якби ж ти знала, що з твоєю донькою сталося”, - з гіркотою в душі не раз думала. З хлопцями більше не дружила, не вірила жодному їхньому слову. Вона просто їх ненавиділа. Йшли роки, повиходили заміж подружки, а Люда залишалася одна. Уже й самій хотілося сімейного щастя, але де воно?

А воно прийшло до неї неждано-негадано. Якось у місті підійшов до неї незнайомий хлопець і ввічливо поцікавився, де знаходиться кінотеатр. Вона показала. “А ви не бажаєте піти зі мною в кіно?” - несміливо запитав. Люда тоді була вільна від будь-яких справ, але випадкових знайомств уникала. А тут незчулася, як погодилася на пропозицію незнайомця. Після кіносеансу Олег, так звався хлопець, провів її додому. Давно вже вона собі такого не дозволяла. А тут щось ніби з нею сталося.

Чомусь припав до серця цей сором’язливий хлопчина. Він не говорив їй гарних слів, нічого не обіцяв, при зустрічах боявся образити. Душею відчувала Люда, що Олег кохає її по-справжньому, як колись однокласник Вадим. Тож коли запропонував вийти заміж, не відмовила. І не помилилася.

Після одруження життя в них складалося гарно. Обоє були щасливі. Одне тільки тривожило Людмилу, що минали роки, проте вона не могла народити дитину. А Олег так любив дітей! Він завжди чужих брав на руки, пригощав чим міг, бавився з ними. Бачив, що Люда переживає, заспокоював.

- Не хвилюйся, у нас ще буде багато дітей.

Та їй від цих слів легше не ставало. Бо знала причину, через яку не може народити - то була перервана вагітність. Возив дружину до лікарів, знахарів, - все марно. Але відкрити йому таємницю не могла. Коли ж надія в Олега згасла остаточно, запропонував взяти дитину на виховання, бо є ж такі горе-матері, які відмовляються від своїх крихіток. Люда на все погоджувалася, аби не втратити чоловіка. Робота в Олега була, як кажуть, на колесах: майстер-будівельник, він пос-тійно з бригадою робітників їздив на будівництво житлових будинків в інші райони області. Іноді надовго - на два-три місяці. І кожного разу чекала Людмила чоловіка з тривогою в серці, боялася, що піде десь до іншої, яка народить йому дитину.

Того разу приїхав додому з радістю: був у пологовому будинку в тому місті, де працював. А там одна дівчина після пологів залишила дитину, він домовився про її усиновлення. Зраділа невимовно Люда. “Значить, кохає мене Олег, не хоче втрачати”, - зробила висновок.

Поїхати Люда з ним не могла, бо трохи занедужала. Тож через тиждень з’явився Олег у хаті зі згортком у руках, в якому дихало маленьке Боже створіння. З трепетом у душі взяла дитину й запитала:

- Хлопчик? Дівчинка?

- Донечка, - відповів на те.

Що відразу зробили - то обмінялися квартирами на інший мікрорайон у місті, аби ніхто ніколи не міг дорікнути дитині, що вони нерідні їй батьки. Так захотіла Люда. Олег розрахувався з роботи, влаштувався на іншу, аби кожен день бути з донечкою. Він любив її більше всього на світі. Та й Люда звикла до Віти - так назвали немовля - як до рідної. Вони раділи її першим крокам, словам. Але чим більше підростала дитина, тим більше ставала схожою на Олега. Такі ж голубі очі, як у нього, посмішка, навіть родимка біля вуха. Хто не знав, не міг заперечити, що то не Олегова донька. У народі кажуть: якщо дочка схожа на батька - щаслива буде в житті. Чула таке й Людмила, але чомусь та схожість дитини до Олега постійно тривожила її. Не можна було не помітити прихильність до онучки Олегових батьків. Вони любили Віточку, приносили їй завжди подарунки, гралися з нею, забирали на вихідні. Давно хотіла поговорити з чоловіком і таки не стрималася:

- Зізнайся, Олежку, Віточка - це твоя дитина?

Він то білів, то червонів. Та відступати не став:

- Не осуди мене, Людочко, але скажу правду. Віта справді моя донька. Коли я тривалий час був у відрядженні, закохалося в мене молоде дівчисько. Працювала Оля в нашій організації в бригаді малярів. Усього раз був з нею близьким, і вона завагітніла. Казав їй, що одружений, що не буду з нею, просив перервати вагітність. “Ні, сказала. Я сирота, нема в мене більше нікого. Не розраховувала, що буду з тобою, проте у мене буде дитина, заради якої житиму”. Я вже домовився усиновити іншу дитину, та коли дізнався, що Оля померла під час пологів, а немовля залишилось живим, змінив своє рішення та забрав до себе доньку. От і все, Людо. Можеш не вибачити зраду, можеш зненавидіти, вигнати з хати, але інакше вчинити не зміг. Як хочеш, так мене суди.

Та хіба Людмила мала право це робити? Та незнайома дівчина пожертвувала собою, але дала дитині життя. А вона ж свою вбила. Навіщо? У чому провина Олега, що не дружина, а інша подарувала йому дитину? Він сидів мовчки, чекав, який вирок йому винесе Люда. А вона взяла себе в руки й мовила:

- Не засуджую тебе, Олежку. Ти вчинив, як справжній батько. Ми будемо любити нашу Віточку, виховаємо, зробимо все для неї в житті, а її мати з того світу дякуватиме нам, молитиметься за нас.

Олег пригорнув до себе дружину й доньку, а очі наповнилися сльозами.

08.07.2010Володимир ПІНЧУК, м.Сарни


Переглядів: 767

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 832 від 19.10.2017p.
¤ 
«Верес» та «Маріуполь» знову грають унічию

«Верес» та «Маріуполь» знову грають унічию

Свій третій поспіль особистий поєдинок «Верес» та «Маріуполь» звели унічию. Рівняни вели у рахунку, втім маріупольці, навіть граючи у меншості, знайшли у собі сили відігратися....

¤ 
Волянюк та Ланко - в еліт-раунді кубка УЄФА!

Волянюк та Ланко - в еліт-раунді кубка УЄФА!

Екс-гравці «Кардиналу-Рівне» Михайло Волянюк та Євген Ланко у складі херсонського «Продексіма» пробилися до елітного раунду розіграшу Кубка УЄФА. У заключному поєдинку квартету 3 основного раунду «Про...

¤ Будьте в курсі
Що рівнянам потрібно знати про медичну реформу

Що рівнянам потрібно знати про медичну реформу

Верховна Рада поточного тижня розглядатиме урядовий законопроект щодо медичної реформи. Його ухвалення призведе до системних змін в охороні здоров’я та забезпечить надання кожному громадянину країни я...

¤ 
Мер Дубна прокоментував мільйонний бюджет пишного відкриття пам’ятника

Мер Дубна прокоментував мільйонний бюджет пишного відкриття пам’ятника

Хто заплатив за помпезне свято у Дубні, дорогих зірок та величезну сцену....

¤ 
Сергій Пелешок про розвиток трекових гонок в Україні

Сергій Пелешок про розвиток трекових гонок в Україні

15 жовтня 2017 року на стадіоні технічних видів спорту «Мототрек» у Рівному відбувся 5-й етап Чемпіонату України «Автоспідвей-2017» з трекових гонок особистого заліку. Організатором гонок є голова пр...

¤ 
Басейн, якому немає аналогів, будуватимуть у Сарнах

Басейн, якому немає аналогів, будуватимуть у Сарнах

У Сарнах, що на Рівненщині, з’явиться надсучасний басейн, якому немає аналогів на лише в нашій області, а й далеко за її межами. У соцмережах майбутню будівлю вже охрестили «найкрутішою» на Поліссі, п...






Найпопулярніші 15 статей:

1. Розклад руху приміських та пасажирських потягів [242] (21285)
2. Розклад руху автобусів [253] (19406)
3. Моє місто - найкраще [427] (15685)
4. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (10960)
5. Скрегіт зубами посеред ночі [312] (10735)
6. Догляньте мене до смерті [278] (10699)
7. Коли розпочинати садити городину [599] (10344)
8. Не я б’ю, верба б’є За тиждень - Великдень! [235] (8941)
9. Душ для всіх [432] (8070)
10. Приваблюють і відлякують привиди Тараканівського форту [419] (7998)
11. Кульова блискавка: феномен, який не розгадано [462] (7699)
12. ПАТ “Волинь- Цемент”: [505] (7549)
13. За кордон можна вивезти не більше 50 тисяч доларів! - [205] (7505)
14. Тахінна халва зміцнює кістки та зуби [390] (7494)
15. “Тартак” закликав не бути байдужими [205] (7482)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Ніколи не кажи «ніколи» (110)
2. У Рівному поліцейські охорони продовжують затримувати любителів «дармівщини» (105)
3. Болить голова - мерзнуть ноги (104)
4. За що відповідає директор, а за що — бухгалтер (103)
5. Вино з петрушки корисне сердечникам (102)
6. Як роблять дизайнерські меблі (102)
7. Повернув перше кохання (97)
8. Смакотерапія - оздоровлення смаком (93)
9. Амріта – цілющий напій богів (89)
10. Майдан №3 ? (89)
11. Геннадій Зубко назвав лідерів з децентралізації (86)
12. Не поспішайте викидати шкірку від банана (83)
13. Монумент борцям за волю України в Дубно освятив Святійший Патріарх Філарет (81)
14. Басейн, якому немає аналогів, будуватимуть у Сарнах (79)
15. Волянюк та Ланко - в еліт-раунді кубка УЄФА! (77)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2015 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс