Світлана Василівна вже була готова дати команду водію відправлятися, та не було ще однієї вчительки їхньої гімназії. Бачачи, що водій час від часу додає газу, вона винувато промовила:
Сусіди по дачі Павло Іванович та Петро Сидорович спочатку товаришували… Обидва невеликого зросту, кремезні, вже й повнуваті, обидва військові пенсіонери. Чини, щоправда, були невеликі. Як вийшли на пенсію, то так сталося, що будинки побудували поряд.
Наталка саме взяла до рук пилочку для нігтів, як у відділ «Елітних гардин» завернув якийсь чоловік. Окинувши професійним оком, чи потенційний клієнт, вирішила сидіти. Лисий, невисокого зросту і у спортивному костюмі.
Повернувшись із війни до рідного села, Семен недовго ходив у парубках. Викосила, клята, чоловічого гурту вдосталь – понад сотня односельців залишилася навічно на її фронтах. Отож дівчата, яким випало квітувати саме такої лихої пори, раді були кожному парубкові, який повернувся додому. І не так уже важливо було, чи безногий, чи з контузією – основне, щоб живий! А вдома вже, вірили наші полісянки, і здоров’я повернеться, і рани затягнуться, огорнуті цілющим повітрям рідної землі, і душа втішиться від пам’яті про кожен день виживання під кулями…
Матвій обожнює пакувати валізи, а ще більше любить подорожувати. Весь одяг випрасуваний та охайно поскладаний. Книги, записники, папка з документами, ноутбук – кожна річ має своє місце. Поклавши паперовий пакет із свіжо змеленою кавою, без проблем засуває блискавку валізи. Все готово. Залишилося лише викликати таксі та їхати в аеропорт.
Ірина збиралася їхати додому. Доньці Лесі вирішила нічого не казати. Лише натякнула, що готує сюрприз. «Який сюрприз, мамочко?» – улесливо спитала донька. «Якщо скажу, то й сюрпризу не буде, чи не так?» – питанням на питання відповіла Ірина.
У цій жінці живе щось невловиме, магічне, недосказане. Здається, якби художник створив її портрет, то вона не змогла б довго всидіти на полотні. Утекла б…
Братик Степанко та сестричка Любава. Так їх в селі називали, коли були дітьми. Степан був для Любави старшим братом і нянькою. Доглядав малу, коли батьки були на роботі. Катерина на фермі дояркою працювала. Остап був трактористом.
Коли Настя приєдналася до колег, вечірка була саме в розпалі. Захмелілі співробітники, гучна музика, безглузді розмови – все це дратувало її і, хоч тільки-но прийшла, виникало бажання якнайшвидше втекти звідси.
Уже давно відцвіли розмаїті квіти у моїм квітнику. Та ось наприкінці листопада розквітнув кущ морозника, незважаючи на туманну погоду, пронизливий вітер, сльоту.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 