Галина не могла змиритися з тим, що землевпорядник Степан, якого вона покликала зробити поділ землі, несправедливо вчинив із нею: більший, поживніший город дістався її сусідці Софії. А їй наділив земельку впереміж із глиною і камінцями. І це неабияк обурило жінку! А вона ще не вірила людям, коли пліткували, що Степан – коханець Софії, що син її – Степанко, теж від нього. А тепер переконалася – диму без вогню не буває. Так і сказала обидвом. Степан Іванович поблід. Пригрозив у суд подати її за плітки, якщо не опам’ятається. А Софія стала рукою затуляти їй рота: чого шумиш на усе село? Галина, мов навіжена, відштовхнула її і почала бити кулаками по голові, виривати волосся.
У Мирослави все було «на кант»: ідеальна чистота в квартирі. Меблі, штори, колір стін – підібрані гармонійно та вишукано. А ще вона чудово готує. Євген, чоловік, вчорашнього борщу їсти не буде. Хоча, вважають, наступного дня борщ смачніший.
Це літо схоже на дівчину. В ситцевій сукенці, намисто з дрібного бісеру, зручні сандалі, а в руках обов’язково букет з розмаїтих польових ромашок, конюшини, папороті, дзвіночків, рум’янку…
Неля не розуміла й сама, як вона погодилася на пропозицію своєї курортної подруги Віри поїхати на заміський ставок із двома чоловіками з сусідньої палати. З Олегом і Сергієм, так звали їх, вони разом ходили до джерела за цілющою водою, готували рибну юшку, коли ті поверталися з риболовлі. На курорті Неля вперше, і їй здавалася якоюсь дивною така стрімка дружба з незнайомцями. Те, що вони заходять до них у палату, кличуть у кіно, на танці, які щовечора бувають у приміщенні санаторію.
Уже кілька ночей снилася мені моя подруга Леся, яка ще у юних роках відійшла у вічність після невиліковної хвороби. На серці було якось моторошно: чому вона раптом нагадала про себе? Чи не тому, що давно навідувала її могилу, подумала я і зібралася на кладовище.
Вона уже не плакала. Сліз не було, тільки за цих останні два тижні її обличчя вкрилося смугою болю і печалі та ще й несподіваний дощ зіпсував і без того поганий настрій.
На Рівненщині провели інтеграційну сімейну програму «Сімейне коло» для родин ветеранів російсько-української війни. Участь у реабілітаційному проєкті взяли 15 сімей. Цього року серед них – і члени родин загиблих бійців, які полягли у війні.
Маленька дівчинка дивилася у вікно. Її сумненькі карі оченята плакали. Кулачками дівчатко витирало сльози, які раз у раз капали на холодне підвіконня. Вона не хотіла, щоб хтось це бачив. Гіркий життєвий досвід, якого й дорослим не побажаєш, і школу виживання вона добре засвоїла. По-іншому тут, у дитбудинку, не може бути, бо тільки покажеш якусь слабинку, тебе одразу автоматично зроблять жертвою для кпинів, глузування і навіть бійок.
Останнім часом Христя відчула зміни в своєму організмі: слабкість в усьому тілі, безсилля, дратівливість. Спочатку не надала цьому значення, гадала, що пора її жіноча згасає. А коли почала надокучати нудота, втрата апетиту, спохопилася: невже вона помиляється?
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 