Жінка, яка здатна керувати автом, здатна керувати і своїм життям. Вона рухається лише вперед, а назад озирається лише тоді, коли цього вимагає ситуація на дорозі. Незалежна, впевнена, розкута, мудра - в житті, як і за кермом, вона покладається лише на себе.
- От, яке ж мале хороше
В тебе росте, Нато.
Якщо гарно придивитись -
Викапаний тато!
У матусі очі щастям
Налились від цього:
- А мій дурень усе твердить,
Що схоже на нього.
Олена вже вкотре за ранок дивилася на себе у дзеркало. Поспішати до вузу не потрібно було - вихідний. Батьки поїхали на дачу, брат десь побіг гуляти з друзяками. Цілий день роби що хочеш, займайся улюбленими справами - ніхто проти тобі слова не скаже. Краса!
Баба Настя сиділа у наметі на весіллі онука Владислава, дивилася, як вітали його мати з вітчимом, і серце стискалося від болю. Котилися сльози з очей, ще й не рідний батько здоровить молодого, а чужа людина. Бо не судилося її синочку дожити до цього свята. Було гамірно, лунали вітання молодим, стукалися чарками гості, кричали “гірко”, та баба нічого того не чула і не бачила. Вона сиділа скраю, мов сирота, напливали спогади про її нещасливу долю.
Гукав в лісі боровик:
- Всі ховайтесь! Йде грибник!
Під берізки і дубки
Замаскуйтеся, грибки!
Не сховаєтесь як слід -
Буде з вас смачний обід.
Довго ще гукав так гриб,
Доки, бідний, не охрип.
Чи не щодня наш невеликий будинок просто здригається від чергових суперечок та скандалів у родині Смерекових. А ситуація типова: Смерековий прийде додому трохи “піддатий”, і давай дружину виховувати стусанами. Що тільки бідна жінка та громада не робили! Хулігана і до міліції водили, і на лікування відправляли. Нічого не допомагає! Ось і ходить жінка із синяками по усьому тілу та губами підбитими. І це при тому, що вона абсолютно нормальна жінка. Ще молода, працює штампувальницею на заводі, має двійко хлопчиків.
Запитання. Мені 15 років, але батьки абсолютно не довіряють мені і нікуди не відпускають - ні на вечір у школі, пояснюючи, що у школі треба вчитись; ні з друзями ввечері - “можна гуляти і вдень”. Недавно мене запросила подруга на день народження на 17.00 год. Мені наказали повернутись о 19.00. Я не пішла взагалі. Порадьте, що мені сказати своїм батькам, як пояснити, що я вже не маленька і достатньо свідома, щоб відповідати за свої вчинки? Як здобути їх розуміння і довіру? Я у відчаї! (Анастасія)
Баба Ксеня навіть гордилася тим, що зветься “дитям війни”. Власне, дитинства вона й не знала. Малолітньою, остерігаючись злих обхідників, збирала на колючій стерні колоски, щоб ненька увечері з товченого зеренця ріденької сьорбанки на воді скипарила. Школяркою, нарівні з дорослими, на бурякових плантаціях жили рвала. Пізніше, юнкою, подалася на Донбас, шахту “Тернопільську-комсомольську” зводити. Подолянка ніяк не могла звикнути до тамтешніх степових просторів, тому через деякий час повернулася додому.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється