Ні Світлана, ні Ігор ніколи не приїжджали на зустрічі з випускниками. Ні після десяти років закінчення школи, ні після двадцяти. Вона не хотіла його бачити, бо досі не простила. Все пережила, відболіла, відплакала, майже забула, а пробачити не змогла. Він не знав, як має їй глянути у вічі. Всі ці роки його мучила совість, почувався винним перед жінкою, котра була його першим і, схоже, єдиним коханням.
Таміла рано вийшла заміж, ще й двадцяти років не мала. Подруги відмовляли дівчину, запевняли, що Ігор їй не пара, бо ж бабій, яких мало, ще й випити любить. Та де там! Навіть слухати не хотіла.
Через кілька днів виповниться річниця з дня смерті матері Аркадія Петровича, а йому здається, що це було ніби вчора. Рана на серці від важкої втрати ніяк не гоїться, щемить невимовним болем, а спогади про неньку переслідують його і вдень, і вночі. От і нині наснився Аркадію дивний сон. Ніби побачив він матір у квітчастій сукні з розпущеним хвилястим волоссям на якомусь роздоріжжі. Вона усміхалася до нього така вродлива і молода… Насправді ж матір при житті щоранку заплітала волосся тугим віночком і прикривала хустиною.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 