“Сьогодні Шевченка ми сприймаємо в традиційному канонічному дусі. “Він був сином мужика і став володарем у царстві духа…”. Але Шевченко, передусім, людина, чоловік, що кохав і був коханим. І це було початком, було джерелом натхнення до створення поетичних та художніх полотен”. Таку думку висловила модератор вечора Оксана ПУХОНСЬКА.
Коли ж вдатись трішки до історії, то хочеться нагадати дещо про натхненниць Тараса Шевченка. Судячи з того, що дійшло до наших часів, про нього можна зробити висновок, що він користувався популярністю у протилежної статі, але кожна з жінок була для нього, насамперед, музою! Творчий шлях розпочав після довгих років дитячої дружби з Оксаною Коваленко - перше кохання юного Кобзаря. За тим - Ядвіга Гусиковська, Марія Європеус, Ганна Закревська, Варвара Репніна, Феодосія Комицівна, Катерина Піунова, Марія Максимович… Остання жінка у житті Тараса Шевченка - Лакерія Полусмакова - шістнадцятилітня дівчина згодилась на те, щоб сорокадворічний Шевченко став її чоловіком, але з користі для себе. Пізніше він дізнався про те, що ця любов далеко не є взаємною. По смерті великого Шевченка Лакерія пошкодувала про свої дії і на знак вибачення встановила пам’ятник у Каневі, який і досі є на могилі Кобзаря.
Творчість Тараса Шевченка стала невід’ємною частиною нашої історії і немає в Україні такої людини, яка б не знала його “Заповіт” або “Мені тринадцятий минало…”. А все це створювалось на фоні його закоханості - за допомогою жінок-муз.
Партнери 