Навіть ті, хто напряму грошей від держави не отримують, все одно залежать від бюджету. Прості приклади: ваша дитина ходить до школи, але саму школу утримує бюджет. Ви сіли в тролейбус, а він куплений за бюджетні кошти. Те ж саме з медициною, культурою, дорогами та прибудинковими територіями. Таким чином усі ми залежимо від бюджету.
Однак, в нинішні часи в цій тезі не вистачає словосполучення «на жаль». Вже зрозуміло, що принаймні до кінця поточного року проблема дефіциту бюджетів усіх рівнів стане однією з головних соціально-політичних тем, які будуть хвилювати, як владу так і суспільство. Як не дивно, карантин не сильно вдарив по бюджету, принаймні державному. Люди всі ці місяці сидіння на самоізоляції продовжували їсти і пити, тобто купували харчі, напої, предмети особистої гігієни та ліки, пальне, майже виключно в закладах, які працюють «по білому», тобто сплачують податки та збори. В свою чергу більшість працівників принаймні один місяць отримували зарплатню, а з неї платиться ПДФО (податок на доходи фізичних осіб). Якщо врахувати гречану, макаронну та цукрову лихоманки, бюджет непогано заробив у вигляді податків з великих супермаркетів, де все зміталось у кількості ну просто космічній.
Але карантин закінчується, а проблеми для бюджетів тільки починаються. Чому? Здається найгірше вже позаду. На жаль, найважчі часи якраз чекають усіх нас десь за місяць, два. Більш ніж двомісячне стояння майже всієї економіки, а точніше сидіння в карантині «забрало» у більшості підприємств обігові кошти і багато з них опинились у критичному стані. Звісно, аби ми були «Європою» і роль економічного апарату по вентиляції легенів для хворої економіки взяла б на себе держава роздаючи гроші в кредит усім під 1-2?% на рік десь років на 20-30…
У нас в рамках програми «5-7-9» видано кредитів менше ніж на 300 мільйонів гривень. В масштабах держави це практично нічого. Тим більше, що навіть ставка 5?% на рік – для більшості реального сектору економіки – це дорого. За таких умов бізнес буде економити і економити на всьому. На жаль, в першу чергу на податках.
У нас і раніше податкова культура була, м?яко кажучи, не дуже високою і платити державі не любив ні великий ні малий бізнес. Сьогодні навіть ті платники, які розуміли важливість своїх гривень, які вони перераховують державі для людей, будуть в першу чергу думати про збереження власного бізнесу, а це в умовах відсутності реальної підтримки держави веде до різкого скорочення надходжень до бюджетів усіх рівнів. З цього замкненого кола немає простого виходу, крім отримання десятків мільярдів доларів, або євро зовнішніх запозичень, щоб якось дотягнути бюджетам до нового року. Однак, зрозуміло, що стільки нам не дадуть, а бачення, з чого платити хоча б пенсії і зарплати бюджетникам поки що наша влада не демонструє. Хоча можливо в них є план…
Партнери 