ЧОМУ ЧОЛОВІКИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ САМОТНІМИ

Якби знав, де впадеш...

- Ви знаєте, - почав свою розповідь Василь, - ніколи б не подумав, що на старість залишуся сам. Кажуть, якби знав, де впадеш, то подушку поклав би. Закохався я вже після армії в дівчину із сусіднього села, яка працювала медсестрою в райлікарні. Кохання наше було чисте, мов кришталь, інтимних стосунків ми не мали.

- Хай це станеться в нашу першу шлюбну ніч, - казала Галя. І я вірив їй. Чекав тієї ночі, як чогось неземного. Наші батьки вже готувалися до весілля. А за тиждень до цієї дати я поїхав з хлопцями на озеро, яке було в тому селі, де жила Галя, скупатися, - знав, що в той день вона була на зміні. Коли вийшли з води, почули в очереті якийсь приглушений жіночий стогін. Навіть злякалися. Та коли підкралися ближче, побачив страшну для себе картину: в очереті з якимось чоловіком лежала моя наречена. В очах потемніло, ноги затрусилися, але скандалу не робив, тільки крикнув на весь голос, щоб почула: “Прощавай, Галю!”.

Весілля не було. Потім дізнався, що моя Галя вже півроку зустрічалася з одруженим чоловіком, а за мене хотіла вийти заміж, певно, щоб зустрічатися з ним і далі. Поїхав до міста, влаштувався на роботу, жив у гуртожитку. Кажуть, час гоїть рани. Тож минали роки, і все ніби забулося. Була в мене дівчина і, можливо, одружився б із нею, якби знов не стався прикрий випадок, який, певно, і вирішив мою долю.

Мій товариш постійно їздив на заробітки, залишаючи вдома молоду дружину. Того разу на пероні проводжав Петра і я. Бачив, як падала йому на груди його Рая, плакала, цілувала чоловіка перед розлукою. Навіть позаздрив товаришу, що дружина його так кохає. Та якось зустрів її в місті, жінка попросила прийти до неї й змінити вимикач. Я погодився. Поки змінював, побачив, як Рая готувала обід.

За столом, коли випили по чарці-другій, захмеліла, сіла мені на коліна, обняла за шию й почала цілувати. Я такого не чекав. А вона, ніжно дивлячись у вічі, сказала:

- Васю, ходімо в спальню. Петро ні про що не дізнається. Інший, можливо, й скористався б такою нагодою, але я зрадити товариша не зміг і пішов геть.

- Ну й дурень, - кинула навздогін.

Відтоді я з жінками не мав справи. Звичайно, хотілося б кращої долі, але її вже не зміниш.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: