Брат відповість за брата?

Середа. Десята година ранку... У коридорі Сарненського районного суду ніде яблуку впасти - з”їхалася майже вся родина Матюків із села Тинне. З”їхалася, щоб постояти за рідну людину. Прості сільські люди сиділи тихенько в куточку, чекаючи, коли їх запросять до судової зали. “Заходьте!” - пролунало, і чоловік із десять “ланцюжком” зайшли в приміщення Феміди...

- Попрошу тиші!” - стукнула пані суддя молотком по столу. Так, власне, і розпочався судовий процес.

Петра, який сидів на лаві підсудного, підозрюють у вбивстві рідного брата. За словами родичів, чоловік на лаві підсудних опинився випадково за доволі “цікавих” обставин...

За правду - за грати?

Сталося все це у травні 2004 року, розповідає адвокат Георгій Ковальчук. Сергія, брата підсудного, знайшли під парканом у селі. Він був сильно побитий і за кілька днів помер у лікарні, залишивши двоє дітей сиротами. Горе сім”ї було величезним. Ніхто з рідних не сумнівався, що міліція шукає винних у смерті Сергія. Втім, через рік його брату Петру стало відомо, що за фактом смерті родича кримінальну справу ніхто не порушував, і Матюк, який сьогодні сидить на лаві підсудних, поїхав у районну прокуратуру та й зі своєю селянською простотою поскаржився на працівників міліції...

- Позиція захисту у цій справі однозначна, - говорить адвокат, - обвинувачення проти Петра Матюка об’єктивними доказами не підтверджено. - Вочевидь, через скарги, правоохоронці на нього розсердилися, - припускають Матюки, - бо дехто з них намагався “приструнчити” його, мовляв, виступатимеш - посадимо. Але свідків немає, і нам ніхто не вірить.

Що там було до арешту між працівниками міліції та Петром - одному Богу відомо, але факт незаперечний: сьогодні саме Петро сидить на лаві підсудних і обвинувачується у вбивстві брата. Родичі в шоці - “як це так?”..

Його примусили зізнатися у злочині?

Вже після засідання рідні Петра Матюка розповідали журналісту про страшні речі:

- Петра заставили омовити себе й підписати зізнання, що це він вбив брата. При цьому адвоката при ньому не було, - говорить мати підсудного пані Таісія. - В серпні 2005 року Петра із сином забрали у відділок міліції. Згодом випустили тільки онука, який прийшов додому охлялий, мовляв били тут й там, а тому змушений був омовити батька. Про це він розповідав у суді.

- Син після побаченого й почутого у правоохоронному закладі два рази намагався повіситися і лежав у психіатричній лікарні. - додала дружина Петра Ольга.

- А, можливо, ви перебільшуєте, чи, вибачте, неправду кажете, - докази є?

- Які докази? Били ж у кімнаті, де окрім міліції, нікого не було. Нічого не доведеш. А хіба ми схожі на брехунів? А що спокійно розповідаємо, бо вже пережили все те і змирилися. Зараз головне, щоб Петра не засудили, фактично - ні за що. Просто за те, що справедливості шукав...

Щоб бути об’єктивною, кореспондент “РР” намагалася отримати коментар від старшого помічника прокурора Сарненького району Олени Барбашової, яка підтримує державне обвинувачення за цією справою, однак вона відмовила, мотивуючи, що зараз ще передчасно будь-що коментуати - суд не закінчився. Чекаємо вироку.

Тим часом родичі підсудного носять передачі Петрові і з жахом чекають рішення суду.