Без ґудзика і без морквини прийшов я додому

Дружина зглянулася наді мною і дозволила трохи відпочити, але незабаром вона пригадала, що у неї закінчилася морква для салату, і відправила мене до наших сусідів. Зайшовши по моркву, спершу поговорив трохи, а потім сусід запропонував перехилити чарку за проводи старого року. За розмовами ми не помітили, як випили ще по одній, потім ще…

Незабаром на порозі кухні з’явилася дружина сусіда, мені дала морквину, а чоловікові - відро зі сміттям і сказала, щоб виніс. Разом і мене провів. Але як на зло в ці святкові дні сміттєпровід чомусь забився. Я і сусід понесли сміття на вулицю, у двір. На дитячому майданчику ми побачили снігову бабу, яку діти ще вдень виліпили. Придивившись, ми виявили, що вона, як сирота, стоїть, без додаткових до неї деталей. У неї не було морквини, відра та очей. Нам стало дуже шкода снігову красуню, і ми почали її рятувати.

Мою трофейну морквину використали як ніс для снігової баби. Сусід, одягнув на неї своє відро для сміття. І наша снігова баба стала просто красунею.

Мешканці, що гуляли у дворі, нас підтримували, говорили, що ми молодці, і питали, а де у неї очі? Ми і тут не розгубилися. Сусід зі своєї куртки, а я зі своєї, відірвали по ґудзику і “відкрили” їй очі.

Задоволені своєю роботою, сніговою бабою та зрештою і собою, ми пішли по домівках. У результаті, додому я прийшов пізно, без ґудзика і без морквини. Дружина відправила мене відпочивати, а коли я прокинувся, мене чекала голка з ниткою, ґудзик і куртка. А сусідові пощастило менше, ніж мені, дружина відправила його шукати відро для сміття. Коли він спустився у двір, то довго стояв біля снігової баби і переживав - йому було шкода позбавляти її головного убору. Тоді над ними обома зглянувся наш двірник. Він виніс своє старе відро, та подарував сніговій бабі. Отак ми із сусідом проводили старий рік.

А потім після зустрічі Нового року, ми, всі сусіди, спустилися у двір і дружно гуляли. Водили танок навколо сніжної баби, запалювали бенгальські вогні, пили шампанське і співали пісні. Ми висадили у повітря все, що було, а наприкінці залишили самий ласий шматок - суперракету, яка повинна злітати на відстань до 30 м від землі. Підпалили гніт, відійшли на належну відстань...

Начебто все добре... Але чи-то ракета нахилилася, чи-то так і повинно бути... Але вона полетіла за зиґзаґоподібною траєкторією і потрапила точнісінько на балкон сусіднього будинку... Треба сказати, що двері на балконі були відчинені і ракета залетіла просто у квартиру!!! Ми протягом 10 хвилин дивилися, як мешканці квартири “танцювали” різні ритуальні танці, поки ракета нарешті не вибухнула!!! Правильно кажуть: немає нічого кращого, ніж петарда в салаті олів’є!!!

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: