Нецький відкидає будь-які звинувачення

- Володимире Юхимовичу, невже Ви й справді так нагосподарювали, що, як подейкують, нині реорганізований “Облводоканал” довелося, образно кажучи, за вуха витягувати з безпросвітної кризової прірви?

- Такі нісенітниці може поширювати лише недруг чи некомпетентна людина. Адже ви самі розумієте, коли б на підприємстві водопостачання після мого, як ви кажете, господарювання, залишився такий безлад, то, будьте певні, нікому не під силу було б поставити його на ноги за такий короткий термін. Разом з тим, достатньо пройтися територією та приміщеннями підприємства, де проведено капітальний ремонт, аби переконатися, що воно не занепадало, а навпаки, розвивалося.

- Проте не раз доводилося чути, що новому керівництву довелося торік покрити борги за використану електроенергію в сумі, котра обраховується кількома мільйонами гривень. І при цьому не лише уникнути заборгованості з податків та зарплати, а й підвищити заробітки водопостачальників на 30 відсотків.

- Не можу нічого сказати про борги і розрахунки з ними, оскільки не маю реальної картини справ. Можливо, в “Облводоканалу” й була така заборгованість, про яку ви кажете, - 4 мільйони гривень, і вони справді зуміли її покрити. Однак можу з повною відповідальністю заявити, що на початок 2005 року в “Рівневоди” не було такої суми заборгованості за спожиту електроенергію. Щоправда, за час мого керівництва нам таки довелося розрахуватися з мільйонними боргами за електроенергію, з податків, зарплати і так далі. До речі, в 1998 році, коли я очолив підприємство, його працівники вже майже рік не знали, що таке зарплата. Це при тому, що середньомісячний заробіток в “Облводоканалі” становив 170 гривень. Натомість, на початок 2005 року в нас не було боргів із зарплати, незважаючи навіть на те, що її середній показник дорівнював 600 гривням.

- Отож, Ви все ж таки залишили у спадок борги за електроенергію, розраховуватися за які судилося нинішньому керівництву?

- Не кривитиму душею, запевняючи, що все було гаразд зі сплатою за електроенергію. Проте нам, завдяки тому, що в 2004 році заплатили 150 відсотків суми за використану електроенергію, вдалося зменшити цей борг майже до 2 мільйонів. Однак це не ті 4 мільйони гривень, про які ви говорите. Водночас, слід зауважити, що наше підприємство станом на минулорічний січень мало одну з найменших заборгованостей в Україні. Це, по-перше. А по-друге, ви чомусь забуваєте, що, починаючи з 1999 року, ми не лише не підвищували тарифи на воду, а навпаки, їх знижували, незважаючи на те, що кожного року вартість електроенергії зростала в середньому на 10 відсотків.

- Перебуваючи постійно в боргах, за рахунок чого вам вдавалося тримати сталу ціну на воду?

- Насамперед, звісно, за рахунок впровадження новітніх технологій, заміни насосів на більш сучасні, значно економніші, вдосконалення схеми постачання. Не останнє місце в цьому відіграв процес активізації встановлення лічильників води (ними вже на початку минулого року користувалося майже 30 відсотків споживачів), що зумовило більш раціональне її використання. Разом з тим, відділивши на прохання місцевих райдержадміністрацій “Дубноводоканал” та “Здолбунівводоканал” і здійснивши зміни в управлінському складі тодішнього “Облводоканалу”, скоротили кількість працівників з 1050 до 600 чоловік. Проведення цих заходів дозволило суттєво зменшити собівартість водопостачання.

- Втім, Ви не заперечуватимете, що нинішнє керівництво зуміло вирішити проблему, що, на жаль, не вдалося Вам, - забезпечити цілодобове постачання рівнянам води?

- Якщо взяти за великим рахунком, подобається це комусь чи ні, питання цілодобового постачання води ще в 1997 році вирішив тодішній голова облдержадміністрації Микола Сорока завдяки будівництву нового водогону. До того ж, абсурдним вважаю твердження, що тільки з приходом нового керівництва “Облводоканалу” в Рівному з’явилося цілодобове водопостачання. Питання стояло не в тому, що, мовляв, не вистачає води. Її маємо вдосталь. Лише з метою економії електроенергії ми її на місто подавали з 12 ночі до 6 ранку пониженим тиском. І, якщо вже бути до кінця відвертим, то в цей нічний час води не було в кранах тільки в 5-10 відсотків квартир на верхніх поверхах. Звичайно, можна було б вирішити й цю проблему. Однак довелося б вдаватися до непопулярних заходів, якими скористалося нинішнє керівництво “Облводоканалу”. Тобто, підвищити тарифи на воду. Якщо, скажімо, в 2002 році нам вдалося зменшити вартість води на 9 копійок (у 1998 році один куб води коштував 81 копійку, то в 2002-му - 72 копійки), то торік вона для населення зросла на 50 (29 копійок), а для підприємств на 100 (майже на 1 гривню) відсотків.

Звичайно, на нашому підприємстві, як і на всіх, було та й зараз вистачає проблем та клопотів. Та, переконаний, гріх казати, що Нецький занедбав водопостачальне господарство. Так може казати лише той, що, як у народі кажуть, хоче на чужому горбі в рай заїхати.